Десятий випуск II сезону “Бюджетних розмов” – про Нацбанк і гривню у час війни. Чому Міжнародний валютний фонд – це benchmark для всіх міжнародних донорів? Що вдалось привезти із зустрічей з МВФ і Світовим банком у Вашингтоні? Яка ситуація із золотовалютними резервами? Чи існують ризики різкої девальвації, якщо міжнародна допомога буде надходити з затримками?
У новому випуску подкасту «Бюджетні розмови» відповідаємо на ці та інші актуальні питання. Голова Центру досліджень фіскальної політики Віктор Мазярчук і перший заступник Голови Національного банку України Сергій Ніколайчук говорять про те, як ухвалюються важливі монетарні рішення та що впливає на стабільність гривні.
ВІКТОР
Добрий день, шановні колеги. Сьогодні ми записуємо подкаст «Бюджетні розмови» з людиною, яка знає про гроші все, бо відповідає за монетарну політику. Я радий вітати у нашій студії Сергія Ніколайчука, першого заступника Голови Національного банку.
СЕРГІЙ
Доброго ранку, Вікторе.
Про унікальний кейс в історії МВФ
ВІКТОР
Сергію, дякую за твій час. Я розумію, що він максимально цінний. Ти зможеш годину сьогодні з нами поспілкуватися на важливі теми. Про гроші, про Міжнародний валютний фонд, чому він для нас важливий, чому ми маємо йти на виконання певних зобов’язань перед МВФ, про гривню і про золоті валютні резерви.
Нещодавно ви повернулися з командою Національного банку та урядовців з Вашингтону. Скажи, будь ласка, що було важливим сигналом для вас після ваших зустрічей з Міжнародним валютним фондом, Світовим банком? Що ви там обговорювали? І які результати зустрічей?
СЕРГІЙ
Щорічні збори Міжнародного валютного фонду і Світового банку – це такий форум найвищого рівня, на якому збираються і керівники фінансових установ, і представники центральних банків, урядів, експертна спільнота. І в цих умовах обговорюються, виробляються рішення, які впливають потім на загальносвітові тренди.
Якщо говорити про нашу команду, то вона насамперед концентрувалася на двох основних напрямках. Перший – це обговорення нової програми з Міжнародним валютним фондом. І другий – це забезпечення подальшої підтримки від міжнародних партнерів, насамперед на основі репараційної позики, що, своєю чергою, базується на основній сумі російських знерухомлених активів.
ВІКТОР
Тобто ви обговорювали, яким чином Україна може отримувати ці російські кошти, які зараз заблоковані, щоб фактично покрити наші збитки, пов’язані з війною?
СЕРГІЙ
Так, абсолютно вірно. Для нас основна мета зараз в умовах повномасштабної війни – забезпечити достатнє зовнішнє фінансування для підтримки макроекономічної і фінансової стабільності в країні, для підтримки здатності бюджету забезпечувати обороноздатність країни. Звісно, також ми обговорювали і ті політики, які мають бути в основі нової Програми з Міжнародним валютним фондом.
ВІКТОР
Ти вже вдруге сказав про політики. Давай трішки розшифруємо нашим слухачам і глядачам, про що йдеться. Які політики Міжнародний валютний фонд змінив після повномасштабного вторгнення? Що ви зараз обговорювали?
СЕРГІЙ
Якщо говорити про ситуацію саме в Україні і про нашу співпрацю з Міжнародним валютним фондом, то, дійсно, вона дуже сильно змінилася з початком повномасштабної війни. Фактично, ми спочатку пройшли моніторингову програму, а потім перейшли до повноцінної програми. Це унікальний кейс в історії МВФ, коли МВФ кредитує країну, яка перебуває в умовах повномасштабної війни, яка має величезний дефіцит бюджету, величезні потреби в зовнішньому фінансуванні. Водночас для того, щоб така програма відбулася, з одного боку, МВФ мав змінити свої політики і виробити спеціальний механізм кредитування в умовах надзвичайної невизначеності. Саме так називається цей формат, в якому зараз працює Україна. По-друге, мали долучитися міжнародні партнери, які б надали відповідні фінансові гарантії, фінансові запевнення, що вони будуть допомагати фінансувати Україну в цих умовах. І, по-третє, Україна на себе взяла відповідні зобов’язання проводити подальші структурні реформи, забезпечувати макрофінансову стабільність в країні. На мою думку, те, що ми пройшли 8 успішних переглядів цієї програми…
ВІКТОР
Це вперше в історії!
СЕРГІЙ
До цього у нас був рекорд – 4 успішних перегляди. Ми його вдвічі перевищили.
ВІКТОР
Тому що у нас немає варіанту не виконувати взяті на себе зобов’язання. Бо коли ми говоримо про вимоги МВФ, ми розуміємо, що це двостороння історія, чи навіть тристороння. З одного боку – міжнародні партнери, з іншого боку Україна в особі трьох…
СЕРГІЙ
…чотирьох підписантів…
ВІКТОР
…(Президент, Голова Національного банку, Прем’єр-міністр, Міністр фінансів) бере на себе певні зобов’язання.
СЕРГІЙ
Абсолютно вірно. Насправді ми говоримо про співпрацю, тому що той меморандум, який підписують 4 українських учасники, це є ті зобов’язання, які Україна бере на себе, але водночас вони погоджені з командою Міжнародного валютного фонду. Це та програма, це та рамка, яку обидві сторони зобов’язуються виконувати, забезпечувати. І кінцева мета – зробити так, щоб країна залишалася з макрофінансовою стабільністю і створювала підґрунтя для економічного зростання.
Куди насправді йдуть транші
ВІКТОР
Розвінчаємо один з міфів. Тобто коли МВФ вимагає, то нам треба розуміти, що це узгоджені вищим керівництвом держави певні зобов’язання, які ми маємо виконати, щоб отримати певне фінансування. Наприклад, коли ти йдеш в банк брати кредит, ти погоджуєшся на якісь умови. У даному випадку – це те саме, оскільки держава звертається за фінансуванням.
СЕРГІЙ
Можна, звісно, зробити таку аналогію. Тільки тут треба говорити, скоріше, не про людину, фізичну особу, яка йде до банку, а, наприклад, про підприємця, який йде зі своїм бізнес-планом, презентує його банку, пояснює, що він буде робити для того, щоб цей бізнес-план реалізувався, і, відповідно, він мав спроможність потім повернути кошти банку і виплатити за це ще й певний відсоток. У такому контексті програма з МВФ дійсно дуже нагадує цей процес, тому що Україна бере на себе певні зобов’язання, і Фонд має підтвердити, що ці зобов’язання, ці політики, які буде реалізовувати країна, будуть достатні для того, щоб країна могла твердо стати на ноги і виплатити кредит Міжнародному валютному фонду. Це теж важливо для самого МВФ.
ВІКТОР
Так. Це ж не благодійна організація. Вони дають кошти, щоб стабілізувати.
Давай тоді ще один міф спробуємо розвінчати. Коли я викладаю, дуже часто чую, що, мовляв, кошти МВФ дають в бюджет, ці гроші розкрадаються, неефективно використовуються. Кому і куди в більшості випадків дає кошти Фонд?
СЕРГІЙ
Насправді до глобальної фінансової кризи 2008 року МВФ насамперед кредитував центральні банки. І ці кошти були спрямовані на те, щоб забезпечити зовнішню стійкість країни, тобто вирішити проблему з платіжним балансом, коли виникали відповідні розриви, і для того, щоб уникнути суттєвої девальвації, центральні банки потребували необхідних ресурсів. Водночас, ситуація змінилася, і, якщо я не помиляюся, саме в 2008-2009 роках Україна теж почала отримувати кошти саме в бюджет, для фінансування бюджету. Спочатку, пам’ятаю, у нас був розподіл 50 на 50. Але якщо говорити про програму 2023 року, то всі 100% траншів від Міжнародного валютного фонду надходять в Міністерство фінансів, на його рахунки, для фінансування дефіциту бюджету.
ВІКТОР
Тобто, простими словами, МВФ дає кошти уряду для того, щоб була стабільність?
СЕРГІЙ
Так. Тобто ми говоримо про те, що країна має використати ці кошти для того, щоб зберегти чи повернути макрофінансову стабільність і створити якийсь фундамент, щоб відновитися після якоїсь кризи. Звісно, МВФ не приходить в країни, які себе добре почувають, які можуть забезпечувати фінансування свого бюджету на ринкових умовах. Він приходить допомогти країнам викарабкатися з кризової ситуації.
Що таке макроекономічна стабільність
ВІКТОР
Ти часто говориш “макроекономічна стабільність”. Що це таке? Поясни нашим слухачам.
СЕРГІЙ
Для мене макроекономічна стабільність – це достатньо комплексне поняття, яке охоплює декілька напрямків. Перш за все, як для центрального банку, – це цінова стабільність.
ВІКТОР
Тобто це невелика інфляція у межах тих рамок, що ви визначаєте?
СЕРГІЙ
Так. Це ситуація, коли Національний банк може забезпечувати 5% інфляцію в середньостроковій перспективі. Ми не можемо кожного дня забезпечити, щоб інфляція була 5%, але нам важливо, щоб на горизонті 2-3 років після якогось шоку, який може статися через ті чи інші причини, інфляція була на цілі. Нам важливо, щоб і фізичні особи, і бізнес довіряли нашим політикам, і інфляційні очікування теж не сильно відривалися від цільових показників, і економічні агенти нам вірили. Другий важливий компонент цієї макроекономічної стабільності – це динаміка економічного зростання, загалом ситуація з економічною активністю. Важливо уникати ситуацій, коли економіка провалюється у рецесію.
ВІКТОР
Тобто ми говоримо, що економічна стабільність – це коли зростає ВВП?
СЕРГІЙ
Я би говорив про стале економічне зростання. Воно не має бути надмірним, тому що коли економіка не має для цього потенціалу, ресурсу, але на якомусь допінгу, симуляторах може показати протягом одного року високі темпи зростання, але потім здується і провалиться в кризу, то це теж нездорово. А потім ці гроші треба комусь повертати. І це можна робити або за рахунок бюджету, або країна провалюється в ситуацію з високою інфляцією, що теж певною мірою є податком на всіх громадян.
ВІКТОР
І курс, мабуть…
СЕРГІЙ
Я би говорив про те, що стійкість курсової динаміки теж важлива. Тут треба розуміти, що важлива не стільки фіксація курсу на якомусь рівні, чи навіть його стабільність в якомусь діапазоні, а, скоріше, ситуація, коли і бізнес, і економічні агенти розуміють, що можуть бути курсові коливання, але вони не загрожуватимуть суттєвими втратами.
ВІКТОР
Я дуже давно, з часів свого навчання, дивлюся на Нацбанк, і для мене певний такий найкращий бенчмарк наукового підходу – це “Вісник Національного банку України”. Коли ти в 2000-х читаєш про інфляційні очікування, ти думаєш: “Вау!”
СЕРГІЙ
Я не хотів би порівнювати нас з кимось іншим, але для нас дійсно важливо мати дуже сильну аналітичну команду в Національному банку. І це стосується не тільки напрямку монетарної політики та економічного аналізу. У нас, в принципі, стоїть задача мати сильну аналітичну базу, сильну команду за всіма важливими напрямками: і в фінансовій стабільності, і в пруденційному нагляді та ін. Тому так, ми цьому питанню, розвитку персоналу, приділяємо багато уваги. Для нас це дуже важливо з різних причин. По-перше, для того, щоб виробляти ту політику, яка користується довірою суспільства, і, таким чином, ефективніше досягати своїх цілей. По-друге, бути гідно представленими на міжнародній арені. По-третє, для нас важлива комунікація з суспільством. Скоріше йдеться про те, щоб давати додатковий імпульс розвитку економічної науки загалом у рамках країни. Ми теж для цього багато зусиль прикладаємо.
ВІКТОР
Конференції молодих науковців… Це дуже правильно, дуже класно. Ви фактично вирощуєте нове покоління, показуєте їм певний рівень, до якого вони мають йти.
СЕРГІЙ
І перевищувати, сподіваюся.
Як Україна будує співпрацю з МВФ
ВІКТОР
Скажи, будь ласка, коли ми говоримо про узгодження певних умов між Україною і нашими партнерами, в даному випадку – Міжнародним валютним фондом, я знаю, що одні з останніх перемовин були дуже складні, що вам було складно домовитись і узгодити бенчмарки, вимоги, умови. На якому це зараз етапі? Чи складно вам домовлятися з партнерами? Які найскладніші тематики для дискусій?
СЕРГІЙ
Я працюю у Національному банку дуже давно, і я пам’ятаю часи, коли ці переговори були дійсно складними. Складними вони були насамперед через те, що команда Україна і команда Міжнародного валютного фонду говорили, можна сказати, зовсім різними мовами. Тут не йдеться про англійську і українську, йдеться про певний світоглядний підхід до розуміння економічних процесів. Наразі, мені здається, такої проблеми майже немає. Ми точно розуміємо один одного майже ідеально. Так, у нас можуть бути різні погляди на окремі аспекти проведення тих чи інших політик, але, знову ж таки, як показав наш досвід, програма з восьми успішними переглядами – ми так чи інакше знаходимо спільну мову, і продовжуємо забезпечувати макроекономічну фінансову стабільність у країні. Тому я, чесно кажучи, впевнений, що ми знайдемо порозуміння і зараз, і вийдемо на нову програму з тими параметрами, які задовольнятимуть обидві сторони. І метою цієї програми буде максимізація добробуту українського суспільства в поточних умовах.
ВІКТОР
І останнє питання про МВФ. Чому це певний бенчмарк? Чому Фонд є важливим елементом для подальшого виділення коштів іншими партнерами? Раніше казали: “Дайте від МВФ хоча б один долар, ми після цього зможемо залучити і кошти інших партнерів”. Така аналогія була.
СЕРГІЙ
Певною мірою ця аналогія має підстави, тому що у МВФ дуже високий статус, і багато міжнародних організацій покладаються на їхню експертизу. Тобто, якщо МВФ у рамках обговорення програми (чи нової програми, чи перегляду) затверджує позитивний результат, то це означає для багатьох партнерів, що цій владі можна довіряти, цим макроекономічним політикам, які погоджує Міжнародний валютний фонд, можна довіряти. Значить ті кошти, які міжнародні партнери даватимуть Україні, будуть використані за призначенням, країна залишатиметься стійкою і буде продовжувати демонструвати необхідний результат. Це певною мірою знак якості, який задовольняє багатьох міжнародних партнерів.
ВІКТОР
Тобто, після того, як виділяє фінансування Міжнародний валютний фонд, зазвичай йдуть європейські партнери, і продовжують фінансувати, дофінансовувати різні аспекти.
СЕРГІЙ
До повномасштабного вторгнення у нас багато програм базувалися на умові ефективної співпраці України з Міжнародним валютним фондом. І інші міжнародні партнери виділяли кошти тільки після того, як Україна або починала нову програму, або успішно проходила черговий перегляд. Зараз у нас немає такої умови, але, звісно, для міжнародних партнерів є дуже важливим цей знак якості. Я говорив про те, що наразі ми працюємо в такій трійці: Україна виконує свої зобов’язання, МВФ підтверджує успішність виконання цих зобов’язань через відповідні перегляди програми або запуск зараз нової програми, а міжнародні партнери фінансують дефіцит бюджету України, базуючись на тій рамці, яка погоджується в Програмі з МВФ. Ці три сторони пов’язані між собою, і МВФ є фундаментом для цієї співпраці.
Чому НБУ називають“банком останньої надії”
ВІКТОР
Фундамент, на якому будується довіра.
Інший фундамент, на якому будується довіра, – це Національний банк. Хотів би поговорити про вас, про інституцію, про “банк банків”, як вас інколи називають. Скажи, а чим займається Національний банк? От що таке НБУ, щоб пояснити моєму сину, якому скоро буде 20 років?
СЕРГІЙ
Я спробую уникнути цитування закону.
Національний банк – це державна інституція зі спеціальним статусом. Треба розуміти, що це не зовсім банк у класичному сенсі, до якого ми звикли, коли сприймаємо банк як установу, куди ти кладеш депозити і отримуєш кредити. Фактично це державний орган, який має монопольне право на емісію національної валюти – гривні, і він відповідає за те, щоб цей продукт, який він випускає, був стабільним, щоб його вартість, вартість гривні, у різних вимірах (насамперед, у вимірі того кошику товарів і послуг, які можна купити за цей продукт, за цю гривню) була відносно стійкою. Для того, щоб забезпечити цю основну функцію Нацбанку, ми ще виконуємо низку додаткових завдань. Щоб гроші ефективно функціонували і були стійкими, нам потрібна стійка і надійна банківська система. Тому ми є регуляторами, ми наглядаємо за банками та іншими фінансовими установами і пересвідчуємося в тому, що їхня діяльність не виходить за певні межі ризикованості і надає додаткове благо для громадян та бізнесу цієї країни.
Крім того, для нас важливо, щоб ефективно працювали платіжні системи, щоб в той чи інший спосіб громадяни та бізнес, які користуються національною валютою, нашим продуктом, могли нею скористатися, щоб заплатити в магазині, перерахувати кошти всередині країни чи за кордон, і, відповідно, забезпечити обіг грошових коштів і через це товарів та послуг в економіці країни.
ВІКТОР
Тобто ви той фундамент, який забезпечує ефективне функціонування гривні…
СЕРГІЙ
Сучасна економіка неможлива без грошей, без того специфічного товару, який забезпечує обмін товарами, послугами, іншими благами в економіці. Без цього економіка в сучасних умовах не зможе функціонувати. Так ми забезпечуємо всю цю систему грошового обігу, товарообігу.
ВІКТОР
Вас ще інколи називають “банк останньої надії”. Я би в даному випадку хотів навести два приклади. Перший – це Приватбанк. Другий, можливо, не зовсім коректний як “банк останньої надії”, але це 2022 рік, коли почалось повномасштабне вторгнення і ви пішли у викуп урядових облігацій на 400 млрд грн. Чому ви “банк останньої надії”?
СЕРГІЙ
Тому що ми маємо монопольне право на емісію фіатних грошей. Фіатних – мається на увазі нічим не забезпечених, окрім, власне, довіри до політики емітента цього центрального банку. І, власне, приклад 2022 року, як на мене, найбільш показовий. Тому що наше перше рішення як банку останньої надії стосувалося саме банків. У перший день повномасштабного вторгнення, коли ми прийняли славнозвісну 18-ту постанову, ми фактично відкрили або суттєво пом’якшили доступ банків до ліквідності від центрального банку, щоб максимально знизити панічні настрої населення і мінімізувати можливий відтік коштів з банківської системи. І це прекрасно спрацювало. Також ми відіграли цю роль кредитора останньої надії і для уряду. В умовах 2022 року фактично у нас як України не було альтернативи, окрім того, як покладатися на фінансування від Національного банку. Частково ми були змушені заплатити за це своїми міжнародними резервами, які досить суттєво скоротилися, але нам допомогло те, що наша виважена політика до повномасштабного вторгнення дозволила нам накопичити цей буфер. Друге – ми заплатили за це відносно високою інфляцією. Але в тих умовах це був…
Як держава тримала фінансовий фронт у перший тиждень вторгнення
ВІКТОР
…ви забезпечили функціонування всієї системи. Ти міг платити, ти міг знімати кошти, ти міг здійснювати розрахунки. Скажи, будь ласка, 400 мільярдів, звідки взялась цифра?
І розкажи, що таке друк грошей.
СЕРГІЙ
Почнемо з першого питання. Якщо говорити про 400 мільярдів, досить непогано пам’ятаю дискусії з колегами з Міністерства фінансів, які у нас відбувалися в перший тиждень повномасштабного вторгнення. Нам треба було дуже швидко разом зрозуміти потреби країни в нових умовах, зрозуміти плюс-мінус, яка частина з них може покриватися міжнародними партнерами і, відповідно, той розрив, який буде змушений покривати Національний банк. Були відповідні оцінки з боку Міністерства фінансів. Ми теж зробили свої оцінки. Звісно, вони були дуже умовними. У перший тиждень війни було дуже важко прогнозувати подальші події. Тому після аналітичної роботи і декількох ітерацій обговорення з колегами з Міністерства фінансів ми зупинилися на цій сумі. Вона, можливо, могла би бути більшою чи меншою, але оскільки ми вже домовилися саме на таку суму на початку війни і бачили, що немає необхідності її суттєво коригувати в той чи інший бік, ми дотримувалися цього плану до кінця року, коригуючи наші інші політики під цю суму.
ВІКТОР
… друк.
СЕРГІЙ
Друк. Так, у минулому друк грошей насамперед відбувався через друкарський верстат. В умовах, коли основним платіжним засобом є готівкова національна валюта, то механізм був відносно зрозумілий. Водночас, навіть у ті часи, коли в нас не було карток і можливості використовувати електронні платіжні системи, все одно, значною мірою, центральний банк вливав ці кошти, цю готівкову гривню не напряму населенню і бізнесу, а працював через три основні канали. Перший – це викуп державних облігацій і, відповідно, фінансування уряду. Другим каналом був викуп іноземної валюти на ринку, зазвичай в такому випадку використовувалися безготівкові засоби торгівлі. І третій елемент – це було надання відповідної ліквідності банківській системі. Рефінансування банків, які цю ліквідність використовували для того, щоб у вигляді кредитів надавати далі в економіку. За великим рахунком, ця схема працює і зараз, але на сьогодні більшість цих операцій відбуваються у безготівковій формі. Так, зараз Національний банк фінансує уряд тільки у виняткових випадках, як ми вже про це говорили – 2022 рік. І за цим каналом наразі у нас відбувається повернення ліквідності в систему, коли уряд виплачує кошти Національному банку як проценти за облігаціями, або погашає облігації, коли приходить їх термін у портфелі Національного банку. Так само ми зараз на міжбанківському валютному ринку викуповуємо валюту. Спочатку ми валюту викуповуємо в уряду, емітуючи таким чином гривню. Уряд фінансує свій дефіцит бюджету, вливаючи кошти, насамперед, у банківську систему, а потім економічні агенти використовують отриманий негривневий ресурс, формують чистий попит на валюту на валютному ринку, і ми продаємо валюту, яку отримали від уряду, і абсорбуємо назад ту гривню, яку уряд випустив в систему.
ВІКТОР
Тобто йде такий постійний обіг?
СЕРГІЙ
Так. І третій – це наші операції з банками. У поточних умовах ми ту гривню, яку випускає уряд в систему, абсорбуємо назад, забираючи у банків, продаючи їм депозитні сертифікати. Але у нас залишаються в запасі операції з рефінансування банків. Якщо у тих чи інших банків виникає потреба у гривні, ми проводимо ці операції.
ВІКТОР
Читаючи вашу аналітику, я розумію, що зараз в банків достатньо висока стабільність, висока ліквідність, і їм в більшості випадків не потрібна ця додаткова ліквідність, про яку вони у вас можуть запитувати.
СЕРГІЙ
Абсолютно вірно. Тут ще один важливий момент, на який я хотів би звернути увагу. Зараз вже менше, але раніше були в засобах масової інформації повідомлення про те, що в нас збільшується готівка в обігу, це означає, що Національний банк насичує економіку грошима і через це можна очікувати великої інфляції. Чи коли Національний банк вводив якісь нові купюри на зразок тисячі гривень чи п’ятсот гривень, це ніби теж свідчило про те, що Національний банк включив друкарський верстат і тепер нас очікує величезна інфляція. Ми, звісно, друкуємо і готівкову гривню. Водночас, цей процес не є першопричиною, нашим бажанням влити цю гривню в економіку. Фактично, ми реагуємо на той попит, який виникає у населення, у суб’єктів господарювання у цій готівковій гривні. Відповідно, коли він виникає, його забезпечують комерційні банки, видаючи цю готівкову гривню або у вигляді кредитів, або повертаючи депозити, тобто обмінюючи їх на безготівкову форму гривні. Водночас потім вони приходять до Національного банку і свою безготівкову гривню обмінюють у нас на готівкову.
ВІКТОР
Готуючись до нашої сьогоднішньої розмови, подивився сайт Національного банку. Найбільш популярна банкнота – це 20 гривень. Найбільш популярна копійка – це 10 копійок. Їх є найбільше в обігу. У вас цікава статистика на сайті.
Коли ми говоримо 2022, 2023, 2024 роки, період війни, яке було найскладніше рішення Національного банку?
СЕРГІЙ
У моєму розумінні, мабуть, найскладнішим і водночас найправильнішим рішенням було повернення до гнучкості обмінного курсу, відхід від фіксації обмінного курсу, що відбулося в жовтні 2023 року. Насправді, ми з самого початку повномасштабного вторгнення розуміли, що фіксація обмінного курсу – це тимчасовий захід, і рано чи пізно нам потрібно буде від нього відмовлятися. Ми це весь час дуже чітко комунікували, тому що обмінний курс має пристосовуватися до зміни фундаментальних умов функціонування економіки країни. І погано, коли він це робить так, як відбувалося у 2014 році, після декількох років фіксації на рівні 7,99 необхідність його зміни додавала палива у вогонь фінансово-економічної кризи. Тому ми усвідомлювали, що це рішення необхідне, але розуміли, що сам перехід несе ризики і небезпеку дестабілізації ситуації. Тому ми до цього заходу ретельно готувалися декілька місяців, залучали і технічну допомогу від колег з Міжнародного валютного фонду, і опрацьовували як операційні, так і комунікаційні аспекти. Чесно кажучи, ми дуже задоволені тим, як відбувся цей перехід, що нам надало можливості використовувати обмінний курс як ще один з інструментів нашої макроекономічної політики, замість того, щоб базуватися винятково на його фіксації.
Як затримки міжнародної допомоги впливають на курс
ВІКТОР
Дякую. Раніше на ефірах мене питали: “Який курс Міністерство фінансів закладало в бюджет? Міністерство фінансів визначає обмінний курс”. Я кажу: “Cтоп. Міністерство фінансів точно не визначає обмінний курс”. Яким чином Міністерство фінансів отримує інформацію про курс, який буде в майбутньому, щоб його закласти?
СЕРГІЙ
Це прогноз, який робить Міністерство економіки в рамках підготовки загального макроекономічного прогнозу. Припущення і основні параметри цього прогнозу презентуються, обговорюються з різними відомствами, в тому числі і з Національним банком. Ми можемо давати свої коментарі, застереження, пропозиції до цього прогнозу. Але водночас ми не маємо можливості впливати чи визначати якимось чином цифри цього прогнозу. Тому у нас наш прогноз…
ВІКТОР
… – це наш прогноз.
СЕРГІЙ
А урядовий прогноз – це урядовий прогноз. Якщо говорити про прогноз обмінного курсу, ми нещодавно зробили невеличке дослідження і подивилися, як співвідносяться прогноз обмінного курсу, який йде в бюджет, із фактичною реалізацією цього прогнозу. Результати нас не те, щоб здивували, ми ж теж бачили усі ці цифри, але відверто різниця була більш вражаючою, ніж я очікував. Наприклад, за останні 8 років у нас був тільки один рік, коли курс, який був закладений в бюджет, виявився міцнішим, ніж було по факту. Думаю, дуже легко здогадатися, в якому році у нас відбувалася більша девальвація, ніж закладалася урядом.
ВІКТОР
Мені дуже подобається Congressional Budget Office. Вони роблять оцінку своїх прогнозів, в тому числі і макропрогнозів. Наскільки вона коректна? Чи робите ви так самооцінку ваших прогнозів?
СЕРГІЙ
Обов’язково. І ці результати кожного року спочатку презентуються Раді Національного банку в рамках оцінки виконання основних засад грошово-кредитної політики. І також ці результати ми презентуємо зазвичай у квітневому інфляційному звіті, обговорюємо з експертами на наших стандартних зустрічах. Ми робимо свою роботу над помилками. Для нас це дуже важлива вправа.
ВІКТОР
Чи бачить Нацбанк ризики девальвації, якщо міжнародна допомога в наступному році може надходити з певними затримками?
СЕРГІЙ
Звісно, що затримки з міжнародною допомогою будуть ускладнювати нам життя. Але якщо йдеться винятково про затримку, то, думаю, ця проблема точно може бути вирішена. У цьому нам допоможуть наші міжнародні резерви, які вже майже сягають 50 млрд дол. США. Це вражаюча цифра, враховуючи те, що перед повномасштабним вторгненням у нас було 29 млрд дол. США, а влітку 2022 року – 22 млрд дол. США.
ВІКТОР
А що таке міжнародні валютні резерви?
СЕРГІЙ
Це ті кошти, які має Національний банк в іноземній валюті, в золоті, в інших дорогоцінних металах, які він може використати відносно швидко, вони є в ліквідній формі для того, щоб робити інтервенції на валютному ринку, щоб продавати цю валюту.
ВІКТОР
Часто чую від студентів, що золотовалютні резерви – це золото. Колеги, золота там наразі тільки 10%. У нас основна частина – це цінні папери, і інша велика частина – це готівка.
СЕРГІЙ
Абсолютно вірно.
У якій валюті тримає заощадження перший заступник Голови НБУ
ВІКТОР
І на завершення питання, яке я не міг тобі не поставити, – у якій валюті тримаєш свої активи? Гривня, долар, євро, єна? Можливо, якісь акції, облігації? І як змінилася ця пропорція з початком повномасштабного вторгнення.
СЕРГІЙ
Цікаве питання. Насправді, це такий “секрет Полішинеля”, тому що моя декларація є у відкритому доступі. Будь-хто може подивитися і перевірити. У поточних умовах я точно надаю перевагу національній валюті. Більшість моїх фінансових заощаджень знаходяться в ОВДП.
До повномасштабного вторгнення я трошки грався з іноземними акціями, почав робити це, працюючи в інвестиційній компанії ICU, до повернення в Національний банк у 2021 році. Через Interactive Brokers трошки торгував, але, чесно кажучи, це була більше вправа, щоб набути додаткових знань в інвестиційному бізнесі, ніж серйозні вкладання коштів. А з початком повномасштабного вторгнення в мене перестало вистачати на це часу, тому я закрив цей портфель і повернув кошти в Україну.
ВІКТОР
Тобто, перший заступник Голови Національного банку сам тримає кошти в національні валюти і, мабуть, рекомендує вкладати їх в ОВДП.
СЕРГІЙ
Національний банк утримується від інвестиційних рекомендацій. Єдина рекомендація, яку я можу дати, – це продовжувати довіряти Національному банку і його монетарній політиці.
ВІКТОР
Ти є викладачем у Київській школі економіки. Що для тебе викладання?
СЕРГІЙ
Після того, як я прийшов в Національний банк зі студентської лавки, дійсно, час від часу викладаю, не тільки в Київській школі економіки, а також і на економічному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Звісно, останнім часом на це менше часу, ніж хотілося б, але сам процес мені подобається. Мені подобається інтерес до моєї професійної діяльності, який я можу отримати від молоді. Дуже часто це спонукає до додаткового аналізу тих напрацювань, тієї роботи, яку я презентую. Плюс мені подобається сам процес підготовки матеріалу – це дає можливість систематизувати свої знання, покласти їх в певну структуру, ще раз критично проаналізувати. І мені подобається сам процес спілкування з людьми, в тому числі з молоддю.
ВІКТОР
Дуже цікавий приклад. Для мене викладання – це можливість тримати себе в тонусі. Сергію, я, перш за все, хочу подякувати тобі за час, що ти приділив нам, і можливість поспілкуватися.
Також хочу подякувати нашим захисникам і захисницям за можливість дихати у вільній країні.
Цей подкаст неможливий був би без підтримки нашого партнера – Міжнародного фонду “Відродження”. Дякую!
СЕРГІЙ
Дуже дякую, Вікторе, і приєднуюсь до твоїх подяк.