Третій випуск II сезону “Бюджетних розмов” – про особливості відбудови на четвертому році війни.
Як Європа забезпечила житлом декілька мільйонів українців, які виїхали внаслідок війни? Яким чином відновлення впливає на повернення наших громадян з-за кордону? Навіщо потрібен банк житла в кожному місті? І як заміна труб здешевила миколаївський водогін на 300 млн грн?
У новому випуску подкасту «Бюджетні розмови» відповідаємо на ці та інші актуальні питання відбудови. Голова Центру досліджень фіскальної політики Віктор Мазярчук і Голова Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України Сергій Сухомлин обговорюють нові моделі і підходи в процесі відбудови.
ВІКТОР
Вітаємо в подкасті “Бюджетні розмови”, де складне про державні фінанси стає зрозумілим. Ми говоримо про гроші, відновлення, прозорість та підзвітність. Цей подкаст створений за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”. Сьогоднішній випуск особливий. Ми поговоримо про відновлення інфраструктури, роботи на місцях і виклики, з якими стикаються державні установи під час відбудови. Наш гість – Сергій Іванович Сухомлин, керівник Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України.
Вітаю. І дякую вам.
СЕРГІЙ
Дякую вам.
Як змінюється філософія відбудови у 2025 році
ВІКТОР
Я хотів би почати з такого питання: як змінюється філософія відбудови у 2025 році порівняно з попередніми роками?
СЕРГІЙ
Це дуже цікаве питання. 3 роки війни. Дуже багато змінилося в країні за цей час. Це перше. А другий важливий момент – ми бачимо, що підтримка наших партнерів потрошки зменшується. І ми чітко розуміємо, що нам потрібно розраховувати абсолютно на інші моделі. Нам потрібно по-іншому підходити до процесу відбудови, визначати чіткі пріоритети, які зможуть дати зростання економіки і повернути людей в Україну, і багато чого іншого. І, можливо, застосовувати абсолютно інші механізми і моделі, в тому числі фінансові, в процесі відбудови. Це може бути і більше залучення міжнародного приватного бізнесу до процесу відбудови. Інша модель, наприклад, замість будівництва – оренда. Можу трошки пізніше розказати про такі моделі. Кожен проєкт потрібно прорахувати і оцінювати. Є досвід інших країн, який ми теж вивчаємо, – від Хорватії до Великої Британії. У них є національні агентства, які займаються всіма інфраструктурними державними проєктами. Кожен проєкт проходить через оцінку, там у них своя модель “5 case models”. Вона передбачає соціальний і економічний ефект від цього проєкту і, якщо є можливість цей проєкт передати бізнесу, вони обов’язково це роблять, щоб не обтяжувати державний бюджет.
ВІКТОР
У попередні роки було багато програм, пов’язаних з відновленням. Їх реалізовували ваше агентство, інші державні інституції, в тому числі обласні державні адміністрації. Як ви відчуваєте себе людиною, яка фактично управляє мільярдом доларів на відновлення? Хочу сказати, правда, про невеличкий нюанс – понад половина цієї суми йде на погашення боргів, третина – на обслуговування автомобільних доріг, і на відновлення фактично у вас не залишається нічого.
СЕРГІЙ
Не можна сказати нічого. Якщо брати Миколаївський водогін – це велика сума і для країни, і для агентства.
ВІКТОР
8 мільярдів гривень у вас у бюджеті на цей рік.
СЕРГІЙ
Щодо потреби будівництва та реконструкції пунктів пропуску. Якщо держава передасть нам всі – це буде більше 40 пунктів пропуску на балансі агентства. Якщо ми говоримо про нове будівництво чи їх реконструкцію – то потрібно приблизно 300 мільйонів доларів. Тому проєктів багато, а коштів під ці проєкти поки що дійсно мало. Коли я став головою агентства, ми разом з віцепрем’єром були в Римі, де нам європейські партнери обіцяли 5 мільярдів цього року на відновлення. Ми на сьогодні дуже-дуже чекаємо ці кошти, їх поки немає.
ВІКТОР
5 мільярдів доларів?
СЕРГІЙ
Так. На відновлення. Їх поки немає, але сьогодні є трошки інші пріоритети. Насправді це класно іноді зробити паузу, щоб в умовах, коли немає фінансування, був час для того, щоб переглянути і зробити переоцінку проєктів, підходів і багато чого іншого, сформувати команду, провести агентство через трансформацію, зробити нові органи, які більш ефективно можуть робити процес відбудови.
Як трансформували проєкт Миколаївського водогону і заощадили мільярди гривень
ВІКТОР
Дуже цікава теза щодо переоцінки, в тому числі проєктів. Враховуючи, що ви вже зачепили питання Миколаївського водогону. Величезний проєкт на 8 мільярдів гривень. Наскільки я знаю, ви його дуже сильно трансформували і його вартість зменшилась. У мене перша гіпотеза була, що це пов’язано з неякісною підготовкою документів, завищеними цінами – те, з чим ми зазвичай зустрічаємося, коли працюємо з даними. Тому що установи, коли хочуть отримати фінансування, самі формують свої проєкти і туди можуть закладати різноманітні аспекти, можливо, не найкращі технологічні рішення.
Розкажіть детальніше про цей проєкт.
СЕРГІЙ
Дуже цікавий проєкт. Кейс Миколаївського водогону – це приклад того, що нам потрібно розглядати такі проєкти абсолютно з різних боків. Що я маю на увазі? Фактично філософія побудови цього водогону – це забезпечення міста Миколаєва питною водою. Тут є потреба самого Миколаєва – це перший момент. Другий момент – якщо ми говоримо про потреби регіону, ми розуміємо, що південь України – це землі, яким додатково потрібна вода для сільського господарства. У цей проєкт ніхто не закладав, що на станцію забору поставити додаткові насоси, модулі, щоб ми могли забезпечити водою для поливу, в тому числі і фермерські господарства. Третій момент – ми проаналізували фактично все. Перше питання було: чому Миколаєву потрібно 160 тис. кубів води? Можливо, потрібно зменшити? ТЕО, яке було розроблено… До речі, насправді було два ТЕО. Одне зробила українська компанія – 8,7 млрд грн, інше – французька, там вартість була приблизно 7,4 млрд грн. І ці ТЕО були на 160 тис. кубів на добу. Коли ми проаналізували реальне використання води у Миколаєві, ми побачили, що на сьогодні місто споживає від 75 до 100 тис. кубів на добу. Навіть якщо закінчується війна, запускається виробництво, зрозуміло, що, можливо, буде потрібно 130 тис., але ми встановили планку в 120 тис. кубів. Чому? Тому що сьогодні втрати в мережах у самому Миколаєві приблизно 60%. Держава не має права витрачати кошти на те, щоб покривати такі втрати. Ми одразу закладали цю потужність водогону, знаючи, що в Миколаєві така проблема з водою.
ВІКТОР
Хотів би уточнити. Я правильно розумію, що, умовно, доставляється в Миколаїв, наприклад, 100 тис. кубів, і з них 60 тис. кубів – втрачаються, поки доходять до людей?
СЕРГІЙ
Так.
ВІКТОР
І це вартість, яка перекладається на людей?
СЕРГІЙ
Перекладається не напряму на людей, на вартість води, бо нормативні втрати неможливо включити в платіжку. До 30% можна. Воно фактично перекладається на людей, бо міський бюджет Миколаєва вимушений компенсувати своїм комунальним підприємствам цю різницю, це сотні мільйонів гривень, які бюджет втрачає кожен рік. Це було перше.
Може, це трошки жорстка позиція, але нам потрібно працювати із міжнародними партнерами для того, щоб ми показали, підсвітили цю проблему. Миколаїв чудово про це знає. Данія допомогла вже місту з трубами, і задача Миколаєва – зробити свою частину, щоб кардинально зменшити втрати. 120 тис. кубів – це зменшило вартість водогону, якщо рахувати по трубах, приблизно на 300-350 млн гривень. І перший проєкт, як я вже казав, не враховував полив для фермерських господарств. Це збільшувало цей проєкт. Не враховував і станцію забору, яку фактично розмістили у старій станції, яка не могла забезпечити таку потужність. По ТЕО потрібно було провести її реконструкцію, але це було неможливо, бо за 10-15 років навколо вже був побудований приватний сектор. Коли ми аналізували, зайшли в google maps, подивилися цю станцію, побачили дуже багато приватних будинків. І ти розумієш, що ти можеш зробити реконструкцію, але потім ти не зможеш здати декларацію, бо нема сформованої санітарної зони. І ще виявилось, що зверху, буквально в 300-400 м, розташовані аварійні очисні однієї громади. І в нас могла би бути ситуація, коли Миколаїв побудував нормальний водогін, але якби були аварійні спуски, то в нього затягувало б воду з цих спусків. Ми винесли, на 800 метрів підняли, будуємо абсолютно нову станцію забору води. Це величезний проєкт, там складні ґрунти, це мінус 8 метрів під землею, під водою. Така станція забору води – це дуже дороговартісно. Ми проаналізували і побачили, що там не були враховані частотні перетворювачі, а частотний перетворювач – це достатньо дороге обладнання, яке синхронізує роботу насосів, робить це достатньо плавно, синхронізує з очисними в самому вже місті, і тиск, щоб не було гідроударів тощо. І це набагато менше споживання електроенергії. Доставили. Потім з’ясувалося, що другою частиною цього проєкту колись передбачалося профінансувати відбудову водосховища Миколаєва. Поки немає коштів, і цей проєкт викликає дуже багато запитань. Ми його віднесли на другу чергу. Тому нам потрібно було добудувати ще 6 км водогону. Бо по ТЕО він закінчувався за 6 км від Миколаєва. Продовжили. Після цього порахували, обрали різні труби: українського виробника, європейських виробників, інших, проводили аналіз. Бо нам потрібно швидко побудувати. На жаль, технологія українських виробників на таких великих діаметрах не дозволяє швидко будувати водогони. Одна бригада може робити 24-36 м на день, а нам потрібно 70 км побудувати. Ми так будемо будувати цей водогін 2-3 роки. Більше того, ми навіть аналізували труби, спротив води в трубі і зробили аналіз… У всьому нам допомагали наші партнери, консультанти. Ми зібрали групу і пропрацювали всі проєкти. І на одній з труб різниця по електроенергії за цього супротиву була би для Миколаєва 2 мільярди грн за 20 років. До цього такий аналіз ніхто навіть не робив. Я багато запитував, аналізував інші підходи, такого аналізу не було. Тому, коли ми кажемо, чому такий матеріал труби, в нас є чіткі відповіді. Потім ми запропонували поставити на станціях забору і насосних станціях сонячні електростанції. Це друга черга проєкту. Оцінили ці проєкти. Для того, щоб вони працювали в номіналі, 2 станції – приблизно 700-750 кВт і одна станція – 1,3-1,5 мВт. Але це зменшить вартість води для Миколаєва по електроенергії приблизно на 15-18%.
ВІКТОР
Тобто рішення, які ви пропонуєте сьогодні, матимуть наслідки в майбутньому, і люди зможуть менше платити?
СЕРГІЙ
Абсолютно. На тарифах, на всьому іншому. І третє, те, що ми додали. Миколаїв на сьогодні з Європейським інвестиційним банком в проєкті будівництва нових очисних. Зрозуміло, що за 3 роки відсутності води, використання води, багато солі, у них зношені очисні труби, тому ми разом із ЮНІСЕФ, з нашими спеціалістами пропрацювали тимчасову реконструкцію діючих очисних. Тому що може вийти ситуація, коли ми в серпні побудуємо водогін, а Миколаїв не отримає очищену воду, бо в них не готові очисні. І ми в цей блок включили проєкт реконструкції миколаївських очисних для того, щоб люди отримали разом з водогоном чисту воду. І з усім, що ми додали, – і нова станція, і сонячна електростанція, і очищення води, і багато чого іншого, ми зараз виходимо (думаю, до тижня вийде проєкт експертизи) на попередню цифру – в районі 6,5 млрд гривень. А була 8,7 млрд грн без всього цього: без 6 км нової станції забору Миколаєва, частотних перетворювачів та всього іншого. Так ми зекономили приблизно 300 мільйонів тільки за рахунок діаметра труби.
"У нас найкращі заправки в Європі, а пункти пропуску виглядають гірше за ларьок шаурми"
ВІКТОР
Мені видається, що перед тим, як реалізовувати надзвичайно складні дороговартісні проєкти, саме така робота має бути зроблена, а не “давайте швидко пішли, поїхали, побігли, щось зробили”. Скажіть, будь ласка, чи є ще якісь великі або важливі проєкти, які реалізує зараз ваше агентство, або які у вас у пріоритеті?
СЕРГІЙ
Ми на сьогодні вже розуміємо, що буде економія по цьому проєкту, спілкуємося із Мінфіном, із Кабінетом Міністрів, і наше міністерство, Олексій Володимирович, підтримує цю ідею, щоб перерозподілити ці кошти на будівництво інших водогонів. У нас є проблематика – Мирівська і Томаківська громади, які два роки без води, на центральному підвозі. Це Дніпропетровська область. Я казав, що коштів у нас нема, тому ми спілкуємося з партнерами, ЮНІСЕФ виділяє кошти на ТЕО, зараз виготовляється ТЕО, ми бачимо приблизно, скільки це буде коштувати. Але ми хочемо не тільки підвести їм водогін, ми хочемо побудувати модульні очисні води і модульні очисні каналізації, тому що в дуже багатьох громадах в Україні є проблеми з водою, але відсоток очищення стічних вод у нас – 32%. У нас більшість громад, особливо маленькі і середні, навіть не думають про очисні каналізації. А це все наша екологія, бо потім все це в річки. І знов у нас проблема з водою. І ми зараз відпрацьовуємо моделі. Ми за допомогою литовських, польських і українських інженерів зібрали групу і відпрацьовуємо модульні очисні каналізації різних типів, щоб запропонувати під проєктне фінансування. Інший підхід, коли ми розуміємо вартість всіх очисних, термін встановлення, бо це модульні очисні, таким чином, дуже швидко і за прогнозовану вартість можна робити великий обсяг робіт. Але ці кошти ми хочемо перерозподілити. Мирівська, Томаківська громади. У нас є проблеми з Бучею, будівництво нового водогону. В нас є Лубни, де теж за графіком вода подається. В нас є Вінницька область, невелика громада, але 10 тис. населення 2 години на день воду отримують. У нас є велика проблема – це Одеська область, водогін, який будується вже 10 років. Зараз ми працюємо над цим водогоном і паралельно відпрацьовуємо з громадами очисні води, очисні каналізації. Залучили французьку компанію під цей проєкт і фінансування від французького уряду, щоб вони допомогли громадам вирішити ці питання. Намагаємося комплексно підійти.
Ми говорили, що коштів немає. Тому хочу трошки на інше звернути увагу. Я вже казав про пункти пропуску. Коли наші партнери робили нам ТЕО по пунктах пропуску, робили більше року. Не буду казати про вартість цих ТЕО, які вони. Коли припинилися ці програми, ми вийшли фактично в лютому, ми отримали інформацію, що далі фінансування не буде, і зрозуміли, що ці ТЕО ми не отримаємо. А один з пріоритетів, які ставить уряд перед нами, – це відкриття нових пунктів пропуску, і реконструкція, наприклад Ягодина, будівництво КПП “Біла Церква”. Бо румунська сторона будує абсолютно новий міст, будує інфраструктуру, а з нашої сторони нічого немає. І ми мали отримати ТЕО. Тоді ми зібрали українські компанії, класні київській компанії, львівські компанії і сказали: “У нас нема коштів. Можливо, ми вам щось заплатимо пізніше. На сьогодні є така задача, але вона цікава, показати себе, свій досвід, свою архітектуру на в’їзді в Україну”. У нас же справді найкращі заправки в Європі. Чому в нас пункти пропуску мають виглядати як будки чи ларьок шаурми, вибачте?
ВІКТОР
Набагато гірше, набагато.
СЕРГІЙ
І цей підхід, який нам іноді пропонують партнери, – це точно не те, що нам треба. За 2,5 місяці нам вже зробили фактично 5 ТЕО. Це чудові проєкти, я вдячний цим компаніям.
ВІКТОР
Вони будуть будувати?
СЕРГІЙ
Вони не будуть. Будівництво буде відбуватися через проведення тендерних процедур, але я думаю, ми не всі пункти пропуску будемо будувати. Поясню. У нас є багато пунктів пропуску, які потрібно відкрити, невеликі, в яких, можливо, трафік буде 30, 50,100 машин. Чи нам потрібно будувати пункти пропуску? За оцінкою наших партнерів, нам на будівництво і реконструкцію всіх пунктів пропуску потрібно від 200 мільйонів євро. І тут ми спілкуємося з однією німецькою компанією. Вони нам пропонували модульні блоки для ВПО. Ми з ними зустрічалися декілька разів. І я їм кажу: “Вибачте, пройшов час, коли ми людям можемо пропонувати ці модулі. Давайте вже говорити про більшу повагу до людей. Нам потрібно будувати, щоб повернути людей з Європи. В модулі ми їх не повернемо”. Нам потрібно через сертифікати надавати людям кошти, щоб вони купували нормальне житло і створювали сім’ї, залишалися в Україні, працювали в Україні. Чергова зустріч. Вони кажуть: “Ось ми школи будуємо в Німеччині, садочки. Ми побудували в 2700 шкіл і садочків, модульних” . І тут у мене постало питання: навіщо Німеччині 2700 модульних шкіл і садочків? Стало цікаво. Коли ми з ними почали розбирати цей кейс, з’ясували, що йдеться переважно про невеликі містечка, де, наприклад, на сьогодні 60-80 дітей. Вони аналізують демографічну ситуацію і чітко розуміють, що через 8-10 років у цьому невеликому містечку може залишиться 2-3 дитини. Що вони роблять? Всі 2700 шкіл і садочків держава Німеччина не купує у цього виробника, а орендує. Вони роблять все “під ключ”: меблі, обладнання, повністю все, і здають державі в оренду.
ВІКТОР
Це один з видів державно-приватного партнерства.
СЕРГІЙ
Так. Але оренда метра квадратного в Німеччині – 89 євро на рік. З обладнанням – 7-8 євро на місяць за метр квадратний. Ти дивишся на все це і думаєш: “А чому така модель не може працювати в Україні?” Скільки нам потрібно відновити садочків, шкіл, особливо на прифронтових територіях. А з іншого боку, коли ми аналізуємо по деяких проєктах народжуваність, ми чітко бачимо, що народжуваність у Дніпропетровській, Запорізькій областях набагато вища, ніж у Харківській області. Це говорить про те, що з Харкова виїхала молодь, а заїхали переважно старші люди. Коли ми це побачили, кажемо: “А давайте ми вам даємо в оренду свої пункти пропуску? Ви порахуєте”. Може нам як державі вигідніше орендувати, заплатити, наприклад, за 5-7 років оренди по всіх пунктах пропуску 15-20 мільйонів євро, ніж вкладати сьогодні 200 чи 300 мільйонів євро в будівництво. Ми всі кажемо, що ми через 5-7 років будемо в Євросоюзі. Якщо ми вступимо в Євросоюз…
ВІКТОР
…нам вони не потрібні абсолютно.
СЕРГІЙ
Тому іноді відсутність фінансування, вивчення різних моделей дають тобі інше розуміння, як можна більш ефективно використовувати, які рішення можна приймати?
Про нестандартні рішення для відбудови житла в умовах обмеженого фінансування
ВІКТОР
Так це взагалі нестандартний підхід. До цього ж як робили? Є проєкт, побудували, класично, стандартно, інколи може якісь аспекти змінили. Як доходити до таких нестандартних рішень? Через обмеження фінансування і величезні задачі, які ти можеш реалізувати? І мені дуже цікаво, ви зачепили питання житла. Житла за кордоном, житла в Україні. Ми маємо дуже багато відбудувати житлових будинків або побудувати нових. Чи можуть бути там якісь нестандартні рішення?
СЕРГІЙ
Абсолютно. На сьогодні міністерство розглядає дуже багато таких кейсів із відбудови житла.
Є різні моделі, які на сьогодні вже приймаються на рівні Кабінету Міністрів, на рівні держави, це і програма є-Відновлення, і коли людина може отримати сертифікат за зруйноване чи втрачене житло на тимчасово окупованій території. Думаю, такі рішення будуть прийняті найближчим часом. Але є і багато інших моделей. Наприклад, ми сьогодні попрацювали модель будівництва соціального муніципального житла. Це один з маленьких пазлів загального будівництва, забезпечення житлом людей. Це модель більше європейська. Я дуже часто ставив питання, яким чином Європа забезпечила житлом декілька мільйонів українців, які виїхали. Дуже багато з них отримали нормальні квартири. І ми з’ясували, що Данія, Австрія… наприклад, в австрійських громадах до 40% всіх квартир – це муніципальна власність. Вони можуть таким чином швидко вирішувати свої проблеми чи проблеми тих людей, які до них приїжджають. І нам потрібно в кожному місті теж мати банк житла, який не можна приватизувати, який має здаватися в оренду, але оренда має бути набагато нижче ринкової. Для того, щоб залучити у свою громаду вчителя фізики, якого бракує, чи якогось лікаря. І тут баланс між державними інтересами, інтересами людей отримати житло, це і ветерани, і сім’ї військових, і громада має забезпечити свої потреби в людях. Наприклад, на водоканал потрібен слюсар чи зварювальник. Запропонували, знайшли, надали пільгову оренду, людина працює. Це абсолютно нормально, коли молода людина приїхала, пропрацювала 2 роки на водоканалі, отримала досвід, підросла і сказала: “Все, я поїхав працювати далі в Дніпро, наприклад, на іншу посаду”. І таким чином у нас в країні з’являється банк житла, яким може оперувати громада. Але воно має мати окупність, тому на сьогодні ми, Міністерство разом з Європейським інвестиційним банком пропрацьовуємо фінансову модель. Це частина кредитних коштів, частина грантових коштів, термін окупності. Міста вже визначилися із земельними ділянками. Ми як агентство просто провели їх експертизу, подивилися соціальну інфраструктуру, розробили проєкти повторного використання. Громади самі обирають той проєкт, який більше підходить. Ці проєкти проходять аналіз наших партнерів, наприклад, Європейська антикорупційна ініціатива перевіряє кошторисну вартість для того, щоб не було ніяких завищень цін, зловживань, щоб у нас вартість була приблизно однакова по всій Україні. І потім громади самі реалізують. Це одна з моделей.
Інша модель, яка мене вразила – це Hansen Village під Києвом. І тут навіть не то, що ми не звикли, що бувають іноді такі випадки, коли американський мільярдер може приїхати і витратити 140 мільйонів дол. на благодійну ціль, але тут він закладає абсолютно іншу філософію. Він каже про те, що людина має сплачувати невелику частину, скільки може, але це стимул для того, щоб людина не просто споживала, щоб вона знаходила роботу. Це комплексний підхід, коли не будуються багатоповерхівки, а коли будується котеджне містечко зі своєю інфраструктурою – соціальною, спортивною, вже з робочими місцями всередині цього містечка. І будується у тих регіонах, де є робота. Це дуже важливо. Ми вивчали досвід, Сербія після війни, може, я помиляюсь, якась балканська країна, їм дали кошти на відновлення, вони зразу почали відновлювати житло. Витратили фактично всі кошти на цей процес. Люди повернулися, побули 6-8 місяців і поїхали знову в Європу, бо вони не знайшли себе в своїй країні, в новій реальності, не було роботи і все. А тут підхід інший. Ми вже були в одному містечку, яке будується на Закарпатті. Це будує бізнес для ВПО. На сьогодні один великий агрохолдинг вже бере модель Хансена і теж буде будувати. Загалом вже є декілька прикладів, коли за моделлю Хансена будуть будувати і великий бізнес, і держава. І нам потрібно розробити механізм. Сьогодні Світовий банк разом з Хансеном, з фінансистами, з нами як агентством, з міністерством, беремо участь у всіх нарадах. Він готовий вкласти ще приблизно 300 мільйонів своїх коштів, залучити приблизно 700 мільйонів коштів банківських. Він каже про мільярд. Ми організували зустріч-семінар для 20 українських громад, які можуть бути партнерами. І він хоче ще мільярд витратити на такі містечка, на житло. Це чудовий приклад. І він будує це житло іноді набагато ефективніше і швидше, ніж це може зробити держава.
ВІКТОР
Багато залежить від людей, які є на всіх етапах процесу. На підготовку проєктів, на управління проєктів, їх обслуговування.
СЕРГІЙ
Коли він будує це містечко, держава проводить тендер, і виходять різні компанії. Все одно завдання компанії – заробити.
ВІКТОР
І це нормально.
СЕРГІЙ
Це правильно. Заплатити податки, заплатити зарплату. Це нормально. В нього інша філософія. Він будує нам фактично по собівартості і в нього фінансова модель передбачає нижчу вартість, ніж може отримати держава.
Як в Агентстві відновлення вирішують кадрові питання
ВІКТОР
Щодо людей. В одному з недавніх інтерв’ю ви заявляли, що в штаті агентства бракує багато ефективних людей для виконання нестандартних завдань. Як ви вирішуєте кадрові питання? Я розумію, це дуже складно, враховуючи зарплати у вашому агентстві, які є майже вдвічі нижче, ніж в міністерстві, за даними дашборду Міністерства фінансів.
СЕРГІЙ
Нам трошки зараз підняли зарплату. З квітня люди вже мають отримати більше – приблизно на 25% вона буде вище. Це вже величезний плюс. Наприклад, консультанти, яких нам наймають наші партнери, які допомагають, і я їм за це дуже вдячний, отримують зарплату приблизно втричі більше, ніж працівник агентства. І в нього набагато менше відповідальності, скажімо чесно, бо він не ставить свій підпис, він не приймає рішення, він може радити. Багато з них дуже якісно працюють, але все ж відповідальність…
Тут просто потрібно знаходити людей, яким цікаво щось зробити на якомусь етапі життя, потім сказати: “Я був до цього долучений, ми це зробили разом”. На амбіціях людей, на бажанні людей зростати. Бо коли вони проходять тут школу…
ВІКТОР
Це фантастична школа.
СЕРГІЙ
Вони мають абсолютно різні задачі, різнопланові. Через 2-3 роки вони зовсім іншого рівня, і їх забирають міжнародні компанії. Всі із задоволенням забирають на набагато вищі посади.
Ми вже створили центральну закупівельну організацію. На сьогодні завдання – ми працюємо над групою управління проєктом, бо абсолютно різні задачі, а нам потрібно сконцентрувати компетенції в одній організації, яка буде якісно розробляти, на початку давати технічне завдання на проєктування. Бо коли ти приходиш на будівельний майданчик, бачиш, як будується школа чи інший об’єкт і питаєш: “А чому і хто це побудував?” Приходить будівельник і каже: “Дивіться, це проєкт”. Коли ти питаєш проєктанта: “Чому ти так зробив?” “Дивіться, так техзавдання прописане”. І починається з того, що ми казали на початку про Миколаїв: потрібно дуже відповідально ставитись саме до постановки технічного завдання, пропрацювати всі можливі варіанти, нюанси для того, щоб дуже якісно зробити.
Наприклад, коли ми показуємо результат по сектору води. Думаю, цього року в нас ще буде 2-3 водогони вже зданих. Ми ще не почали, але ми зробимо цю роботу. Я впевнений. Коли ми бачимо, як інші учасники ринку до цього ставляться… До нас звернулися за цей тиждень декілька водоканалів, інститут один, який виявився нікому не потрібним, а він робить чудові дослідження, яких немає ні в кого.
ВІКТОР
Ви їх можете залучати.
СЕРГІЙ
Вони кажуть: “А давайте ми при агентстві зробимо науково-технічну раду і будемо безкоштовно вам допомагати”. Концентрація цієї експертизи небайдужих людей – це те, що дає можливість при відсутності фінансування більш якісно робити проєкти.
“Відбудова без довіри неможлива”: про пріоритети на посаді
ВІКТОР
І питання на завершення. Які ваші пріоритети на посаді керівника такого важливого агентства? І, можливо, якщо поділитися з нами, під час спілкування з вищим керівництвом країни, коли вам запропонували цю посаду, які вам завдання ставили?
СЕРГІЙ
Завдання – завжди відповідально ставитись до відбудови, і дуже обережно в плані чистоти процесу. Бо відбудова без довіри неможлива. Інакше можна забути про допомогу, про підтримку суспільства, про розуміння суспільства, про підтримку наших донорів, партнерів. Потрібно дуже якісно цей трек пройти. Це перший момент. Ефективність реалізації проєктів і терміни реалізації, трошки нові підходи. Наприклад, невеличке село Ягідне, яке відновлює агентство. З одного боку, ми вже відновили дуже багато будинків. Люди задоволені. Приїжджали минулого тижня. Вони кажуть: “Ми навіть до війни не мали такого рівня”. Але ми дивимося, там ще не все зроблено. Чому Посад-Покровське, Ягідне – це все кейси, які нам потрібно працювати з точки зору якісної відбудови. Що ми запропонували, коли поспілкувалися з людьми. Ми виявили, що в людей немає місця, щоби коли приїжджає староста вести прийом, в них амбулаторія розташована в контейнері, в них дітям немає де зібратися під одним дахом. Якщо ми кажемо про ветеранів, 17 членів цього села на війні, вони повернуться, хлопцям потрібно десь прийти, поспілкуватися, або іноді з психологом зустрітись. Немає де. Бібліотеки немає. Ми запроєктували, зробили модель, яка може бути абсолютно для всіх громад. Вона потім буде для інших громад застосовуватись. Це такий центр комунікації села. Трансформуємо деякі модулі, і там є амбулаторія, там є і ЦНАП, може староста приїхати провести прийом, там нормальні санвузли, які враховують інклюзію, там медіатека для дітей, бібліотека і загальний хол, де село може провести якісь збори чи може зібратися футбол подивитись, збірну України. Бо коли ми відбудовуємо село, люди отримують нові пластикові вікна, теплі стіни, вони знов закриваються в себе в хаті.
ВІКТОР
Комунікація.
СЕРГІЙ
А нам потрібно запустити процес комунікації у громаді. Тоді ефективність і розвиток громади буде відбуватися набагато краще і набагато швидше.
Поруч ми запланували невеликий урбан парк (буде відкритий літом). Там діти, мами будуть постійно.
Окрім цього, ми думали встановлювати сонячні електростанції на кожен будинок. Але зрозуміли, що це менш ефективно, ніж будівництво однієї станції.
Якщо чесно, є трошки ревнощі по відношенню до цього села з боку інших сіл цієї громади. Загалом 17 сіл, а відновлюють комплексно одне. Буде відновлюватись все, але нам потрібно відпрацювати модель, зрозуміти, які помилки, які процедури і підходи потрібно змінювати. Але для того, щоб примирити, ми запропонували: “А давайте ми побудуємо загальну сонячну електростанцію на 3,5 МВт”. В них є комунальне підприємство. Воно буде заробляти, але кошти будуть компенсуватися, електроенергія, абсолютно на всіх членів громади по всіх 17 селах. І це для невеликої громади спосіб зрозуміти, що вона сама може заробляти на себе кошти. Ось такий підхід.
ВІКТОР
Щиро дякую вам за змістовну розмову. Бажаю вам і вашій команді успіхів в тому, що ви робите, в нестандартних підходах, в пошуку фінансування і швидкого ефективного прозорого відновлення. Це був подкаст “Бюджетні розмови”. Насамперед дякую вам, а також дякую нашим захисникам і захисницям за те, що ми можемо дихати у вільній країні.
СЕРГІЙ
Дякую вам.