П’ятий випуск II сезону “Бюджетних розмов” – про життя прифронтового Миколаєва.
Чого найбільше чекають миколаївці? Чому корупцію в Україні неможливо швидко викорінити? Як Данія допомагає місту відновлюватись? Чи бути Миколаєву знову центром суднобудування?
У новому випуску подкасту «Бюджетні розмови» відповідаємо на ці та інші важливі питання сьогодення міста кораблів. Голова Центру досліджень фіскальної політики Віктор Мазярчук і мер Миколаєва Олександр Сєнкевич обговорюють наболілі проблеми мешканців і шляхи їх вирішення.
ВІКТОР
Від початку повномасштабного вторгнення Миколаїв, на жаль, постійно в епіцентрі новин через обстріли, руйнування і близькість до фронту. Місто і жителі героїчно тримаються. Сьогодні в гостях “Бюджетних розмов” – міський голова Миколаєва Олександр Сєнкевич, з яким ми будемо говорити про гроші і про те, як живе місто. Я вам дякую, пане Олександре, за можливість поспілкуватися сьогодні у нас.
ОЛЕКСАНДР
Дякую за запрошення.
Що відбувається з бюджетом Миколаєва
ВІКТОР
Бюджет Миколаєва. Ми взяли вашу цитату. Після того, як у вас забрали 3,4 млрд грн військового ПДФО, ви казали, що може бути скорочення працівників, що можуть бути недоплати по світлу з міського бюджету і т. п. Скажіть, будь ласка, яка зараз у вас ситуація з фінансами? І чи дійсно ці негативні прогнози здійснилися?
ОЛЕКСАНДР
Так, вони здійснилися. Насправді в нас все дуже погано, але ми тримаємося. Найкращим доказом цього є те, що Миколаїв минулого року і цьогоріч отримав державну субвенцію. Тобто нагорі знають краще, вони все можуть подивитися, скільки в нас грошей, куди ми їх витрачаємо.
Ще один доказ того, що в нас все погано, – ми коли перерозподіляли останній раз гроші і думали про те, де б знайти якісь фінанси на дороги, то замість того, щоб при перерозподілі коштів додати, ми ще зняли 9 млн грн з доріг.
ВІКТОР
Це з міського бюджету?
ОЛЕКСАНДР
Так, з міського бюджету.
ВІКТОР
Ви ці кошти куди направили?
ОЛЕКСАНДР
На якісь більш важливі потреби, такі як відновлення зруйнованих будівель, дахів чи ремонт пошкоджених труб і т. д. Власне на сьогодні ми навіть очікуємо перевиконання бюджету, в нас наразі невиконання якихось окремих програм. Наші комунальні підприємства забезпечені всім необхідним, тобто захищеними статтями, такими як електроенергія, зарплата до кінця вересня. І ми повинні будемо шукати гроші для того, щоб добити ці необхідні видатки.
ВІКТОР
Місто об’єктивно достатньо гарно працює з податковими надходженнями. Я подивився увесь бюджет і бачу, що, в принципі, по деяких доходах, які безпосередньо йдуть у місцевий бюджет, ви навіть перевиконуєте довоєнні плани.
ОЛЕКСАНДР
Так. Це потрібно сказати дякую миколаївцям. Деякі з них повернулися і почали працювати. Деякі повернулися і почали розвивати свої бізнеси. Власне міська рада намагається їм допомагати, але тут вони все це роблять більше самостійно, розвиваючи різні сфери, в тому числі виплачуючи офіційні заробітні плати і сплачуючи податок за землю. У 2025 році у нас очікується зростання надходжень. Так, за січень-травень 2025 року надходження вже збільшились в порівнянні з 2024 роком на 311 млн грн або на 20,7%. З них податок на доходи фізичних осіб – на 24%, плата за землю – на 23%, єдиний податок – на 8% і акцизний податок – на 33%. До речі, ми очікували, що акцизний податок буде більше. Але люди стали менше курити, що…
ВІКТОР
… радує. Для тих людей, хто не палить.
ОЛЕКСАНДР
Так. Вони стали менше палити, менше вживати алкоголь. І, власне, це вплинуло на надходження. Тобто, з одного боку, це погано, що не вистачає грошей в бюджеті. Ну не те, що не вистачає, а їх стало менше. Але з іншого боку, це дуже добре, що люди занепокоїлись своїм здоров’ям. Можливо, просто хочуть більш тверезо дивитись на це життя.
ВІКТОР
Тобто, я правильно розумію, що у вас йде достатньо непогана співпраця в трикутнику міська влада, органи державної влади (в даному випадку – податкова) і свідомі громадяни, які розуміють, що сплата податків – це допомога безпосередньо і армії, і місту виживати.
ОЛЕКСАНДР
Саме так.
Власне, ми всі знаємо: все, що не заборонено законом, – дозволено. І податкова мінімізація – це, мабуть, справа будь-якого бізнесмена, яким чином заплатити менше податків у законний спосіб.
“Усі секрети після війни”: як місто допомагає армії
ВІКТОР
Якщо ми говоримо про гроші, хто найбільше постраждав від того, що у вас забрали частину грошей… хоча забрали – це достатньо маніпулятивна історія, тому що це кошти, яких у вас ніколи не було. 340 млн грн завжди була сплата військового ПДФО. Почалась війна. Коли ви приймали бюджет, ви очікували, що будете мати достатньо великі видатки, в тому числі на армію. Розкажіть про те, хто найбільше постраждав, і про підтримку армії. Миколаїв дуже багато дає на підтримку не тільки ЗСУ, а всіх підрозділів, які потребують. Ми знайшли інформацію, що лише за минулий рік місто передало 230 млн грн.
ОЛЕКСАНДР
Саме так. Важливо сказати, що в 2024 році ми отримали з державного бюджету субвенцію у розмірі 630 млн гривень. Тобто нам грошей не вистачало. При цьому ми продовжували підтримувати армію. Ви казали: “У вас з цього цих грошей ніколи не було”. А треба сказати, що в складі всього ПДФО військове ПДФО у Миколаєві становило 26%. Тобто у нас не те, що забрали те, що нам дали, в нас забрали і те, що в нас було.
Крім того, ми до місцевого бюджету отримували податки з зарплати поліцейських і так далі. У нас і це забрали. Зрозуміло, що збільшились їх зарплати. Але кошти субвенції розраховували, виходячи з того, скільки в нас грошей, скільки ми втратили від того втраченого військового ПДФО. Миколаїв був одним з наймілітаризованіших міст в Україні. У нас були відомі 36-та бригада, морпіхи, 79-та. Дуже багато. Не буду військових таємниць розповідати. Але після вторгнення росіян у Крим у нас з’явилось ще більше військових і власне вони сплачували ПДФО до місцевого бюджету. Коли відбулося повномасштабне вторгнення і збільшились зарплати військовослужбовців, ми отримали супернадходження до місцевого бюджету, але ми вирішили таким чином, що 10% від цих грошей ми витрачаємо на запити, які дають нам військові. Все дуже просто. Ми отримали все ПДФО, розділили його, кожен отримав стільки грошей, скільки він сплатив нам до місцевого бюджету. Все справедливо. Вони знали свої цифри, ми знали їх цифри. І вони надавали їх нам. І ми передавали кошти або у вигляді субвенції, або щось закуповували і передавали їм на цю суму.
Друга програма – це купівля житла. Фактично ми зробили так само, ми придбали велику кількість житла. Не купуючи квартири, а виділяючи суми на окремі бригади, які вже виокремлювали людей, які заслужили. Знову ж таки, не тих, які чиїсь куми чи друзі, а фактично воюючих або сім’ям загиблих військових. На рівні командира бригади були затверджені списки. Керуючий гарнізоном затверджував їх також, щоб був подвійний фільтр. Також ми закупили велику кількість нерухомості, передали військовим, і вони досі звертаються до нас, чи буде така програма продовжена. Ми кажемо: якщо будуть гроші, будемо, звичайно, підтримувати.
І зараз ми продовжуємо підтримувати військових. Є велика кількість майна, яке ми навіть не купуємо, а передаємо з наших комунальних підприємств або з резервного фонду, або з наших підприємств і організацій, які мають обладнання, будівельні матеріали і таке інше. Звичайно, ми закуповуємо велику кількість FPV-дронів. І якщо проаналізувати вартість цих дронів, при гарній якості вона набагато нижче, ніж на ринку. Для цього є один секрет, про який можна буде розповісти після війни.
ВІКТОР
Ви правильно працюєте з тими, хто постачає. І ми сподіваємося, що хлопці використовують їх максимально ефективно.
ОЛЕКСАНДР
Саме так. Ми співпрацюємо з ними, ми їх з’єднуємо напряму з виробником, і тому модернізація цих дронів відбувається, як то кажуть, “на льоту”.
“Куля змінює багато чого в голові, навіть якщо потрапляє в дупу”
ВІКТОР
Ви виділяєте багато коштів на армію, на людей, які переїхали до вас. Чи не нарікають жителі міста, мовляв, краще давайте на ремонти доріг. Казали, є проблеми з охороною здоров’я.
ОЛЕКСАНДР
Є проблеми в усіх сферах. У зв’язку зі зменшенням бюджету в нас зараз відбувається виключно ямковий ремонт. Ми не будуємо нових доріг в місті на магістральних вулицях. У нас, звичайно, є проблеми з фінансуванням багатьох сфер. Ми хотіли відкрити більше шкіл, але відсутність фінансування для того, щоб облаштовувати бомбосховища, не дає нам такої можливості, і ми фактично використовуємо школи, в яких ми змогли це зробити, у дві зміни.
В Інтернеті, на моїх сторінках у соцмережах, у телеграм-каналі, коли публікуєш якусь новину, постійно є люди, які пишуть: “А коли ви нам зробите асфальт?” Зазвичай це люди старшого віку. Тобто війна війною, зрозуміло, але у нас тут калюжі по коліна, треба вже відремонтувати цю дорогу. Звичайно, ми це беремо до уваги, складаємо списки, але зараз ми просто фізично цього не можемо зробити. Водночас ніхто не робить наголос на тому, що замість того, щоб допомагати армії, зробіть нам дорогу. Тобто всі кажуть про те, що нам потрібна дорога, але ми не проти допомоги армії.
ВІКТОР
Сподіваюсь, всі розуміють, що в першу чергу має бути пріоритезація – і це армія.
ОЛЕКСАНДР
Я завжди цитую, Аль Капоне, американського гангстера, який казав, що куля змінює багато чого в голові, навіть якщо потрапляє в дупу. Думаю, що багато хто з українців, в тому числі і миколаївців, які думали, що, піддаючись пропаганді росії, що разом ми зможемо бути сильнішими, і вони своїм кволим розумом це підтримували, то ця війна, ці ракети, ці дрони, все це, що знищує нашу державу, трошки змінило їх ставлення до росіян. Хоча є такі упороті люди, яким хоч ракета в голову прилетить, а вони будуть казати: “Не все так однозначно”.
ВІКТОР
Я дуже сподіваюся, що для багатьох жителів України стало все однозначно. Росія – країна терорист. Крапка.
ОЛЕКСАНДР
Так. Але те, що СБУ відловлює людей, які працюють на росію в різних містах України, підтверджує, що, на жаль, не у всіх в голові куля змінила, навіть коли потрапила в дупу.
«Таргани не люблять світла»: як Миколаїв піднявся у рейтингу прозорості міст під час війни
ВІКТОР
Скажіть, будь ласка, як вам вдається в період війни, коли лінія фронту дуже близько до вас, бути максимально прозорими? Я хочу сказати, що Миколаїв цьогоріч увійшов в десятку найбільш прозорих міст за рейтингом Transparency International. У чому секрет?
ОЛЕКСАНДР
Секрету немає. Я не вірю в те, що корупцію в Україні можна швидко викорінити. Скажімо так, корупція в Україні – це історична штука. У нас навіть є така побутова корупція, коли ви йдете до лікаря…
ВІКТОР
…з шоколадкою.
ОЛЕКСАНДР
Шоколадкою чи п’ятдесят гривень. Хочеш, щоби тобі нормально поставили укол чи крапельницю – поклади в кишеню 50-100 грн і т.д. Я читаю лекції в університеті, мене запрошують у різні університети, і студенти мене питають: “Що найважче вашій роботі?” Я кажу: “Найважче – це щоденна боротьба зі спокусами”. У мене як в міського голови їх дуже велика кількість. Підставив підпис, зробив якусь заяву і так далі. Піддаватися спокусі – природній стан людини. Християни, коли моляться до Бога, в молитві “Отче наш” звертаються до Бога, щоб Він нас не вводив у спокусу. Хоча взагалі вводити у спокусу – це промисел іншої сутності.
Якщо людям дати можливість спокуситися, в більшості випадків вони це зроблять. Тому треба змінювати систему, в якій людина, яка може приймати рішення і отримувати за це неправомірну вигоду – це буде не одна і та сама людина. Тобто, щоб ті люди, які приймають якісь рішення чи видають дозволи, не могли контактувати з тими, хто потенційно може бути зацікавлений. Бо все ж таки корупція це акт обоюдної згоди.
ВІКТОР
Хтось дає, хтось отримує.
ОЛЕКСАНДР
Хтось хоче дати і отримати щось, хтось хоче отримати і погоджується. У нас зараз це, по-перше, вимога часу. Ми хочемо бути частиною європейської культури, західної цивілізації, там не приймають це як таке. Хоча, звичайно, корупція є і в європейських країнах. Нашим партнерам номер один, я думаю, ми про це з вами поговоримо окремо, є Данія. Це країна з нульовою толерантністю до корупції. Це країна номер один в Європі щодо цього. І власне Антикорупційна ініціатива ЄС за фінансування Данії сьогодні є одним з головних наших помічників у формуванні іміджу Миколаєва як міста, що намагається стати найпрозорішим в Україні.
ВІКТОР
Місто доброчесності. Ми якраз попередній подкаст записували з колегами з Антикорупційної ініціативи, розповідали про їх проєкт з модернізації харчоблоків. Запрошую подивитися. Дуже цікаво показує, як наші міжнародні партнери можуть бути ефективні в підтримці державного проєкту. І так само Миколаєва.
Все ж таки я хочу повернутись до прозорості. У 2020 році місто Миколаїв було на 28 позиції. За декілька років, причому в період війни, ви зробили серйозні кроки до того, щоб увійти в десятку.
ОЛЕКСАНДР
Для цього ми вперше за довгі роки вирішили зайнятися цим питанням конкретно. Ми подивилися, що потрібно зробити, які потрібно провести зміни. Європейська Антикорупційна ініціатива надала мені Юлю Мінчеву, яка працює зараз в міськраді на позиції мого позаштатного радника. І одна з її задач була якраз підвищення цього рейтингу прозорості. І фактично погляд не з системи дозволив нам змінити деякі процеси, пункти і т.д. Ми не будемо на цьому зупинятися. Важко утриматися в рейтингу. Всі теж хочуть бути вище і вище. І нам потрібно буде робити ще щось, додавати якісь нові пункти, при тому всьому, що ми прифронтове місто і деяку інформацію ми не можемо публікувати. Але в будь-якому разі ми плануємо бути ще прозорішими. Як казала моя мама: “Таргани не люблять світла”. Тому ми повинні максимально проливати світло на всі процеси, які відбуваються в міській раді. Якщо у нас немає зацікавленості в тому, щоб ці процеси були якось скриті чи якісь мутні (а в нас такої зацікавленості немає), то ми хочемо все відкрити, щоб бути найпрозорішими, в першу чергу, для містян. Щоб вони розуміли, що своїй владі можна довіряти. А, по-друге, це дуже важливо для наших партнерів. Пропаганда росіян, в яку вкладалися мільярди доларів, промоутила Україну як країну, де все корумповано. Ось бачите, ловлять цих корупціонерів в Україні. Так, створена велика кількість антикорупційних органів, які працюють і мають результати. Ми не чуємо про результати корупційних скандалів у росії чи в білорусі. Та чи означає, що в них немає корупції?
ВІКТОР
Абсолютно є.
ОЛЕКСАНДР
Я завжди казав, що російська корупція була нашим партнером номер один у цій війні, тому що половина танків не їхала, половина не стріляла, бо корупція просто їх розібрала на запчастини. І для нас важлива прозорість, тому що ми хочемо, щоб наші партнери нам довіряли і розглядали нас не лише як якихось голодранців, які очікують від них якісь донати, мовляв дайте нам спортивний костюм чи консерву, а щоб вони бачили в нас партнерів, які хочуть створювати компанії, розвивати ринки і бути чесними партнерами в заробітку грошей. Коли це буде прозоро, тоді буде довіра. Важливо сказати, що від початку війни і по сьогодні ми не отримали до бюджету жодної копійки від наших партнерів.
ВІКТОР
Ви зняли моє питання.
ОЛЕКСАНДР
Це моя принципова позиція – я не хочу працювати з грошима європейців, щоб не було різних корупційних скандалів. Поки ми не готові до цього. Тому вони працюють через міжнародні організації. Вони проводять свої закупівлі і передають не гроші, а труби, насоси, техніку і все інше.
ВІКТОР
Експертизу. Нещодавно мав розмову з вашим колегою, так само міським головою одного з обласних центрів. Ми спілкуємося і я кажу: “Миколаїв, наприклад, не бере кошти в бюджет. Це принципова позиція пана мера”. Ви от сказали чому. Він каже: “Тю, дивний. Так, в міжнародників ще більше корупція, ніж в нас. Тут би ми нормально все зробили. І все було б добре”.
ОЛЕКСАНДР
Щодо міжнародників, я не бабка біля під’їзду, тому не можу сказати, що вони всі крадуть, в мене немає такої інформації. Я не бачив у відкритих ресурсах інформацію про те, що десь у міжнародних організаціях відбувались корупційні дії. Водночас можу сказати, що обслуговування проєктів міжнародними організаціями – це дуже коштовна річ. Кажуть про те, що в Україні корупція на різних рівнях складає від 10% до 15-20%. Може десь хтось когось прокорумпувати. При тому обслуговування цих проєктів цими ж міжнародними організаціями йде на рівні 15-20% від вартості проєкту. Це супроводження, зарплати і т. д. і т. п. Тому, звичайно, це потрібно досліджувати, але ми не несемо відповідальності за міжнародні організації.
ВІКТОР
Це брати ризики на себе.
ОЛЕКСАНДР
Це їх відповідальність і це вибір наших міжнародних партнерів, кого з цих організацій обирати, кому довіряти і як з ними співпрацювати і перевіряти.
Як Данія “усиновила” Миколаїв
ВІКТОР
У вас унікальна співпраця з данцями. Фактично Данія взяла під крило, під певний оберіг місто Миколаїв.
ОЛЕКСАНДР
Я кажу, що усиновили.
ВІКТОР
Так. За що ми дуже вдячні платникам податків Королівства Данії. Чи маєте ви аналогічні співпраці, настільки глибокого характеру?
ОЛЕКСАНДР
Я скажу, що Данія – це маленька країна з великим серцем, не за розміром, а за своєю хоробрістю. Таким, знаєте, левовим серцем. Нагадаю, це перша країна, яка вирішила передавати нам танки. Потім вона першою вирішила передавати F16. Закликала підтримати ініціативу інші, великі, більш потужні і більш багаті країни. І, власне, на свої маленькі бюджети, порівняно з іншими великими країнами, вона робить дуже багато. Вони дуже сильно підтримують нас. Прем’єр-міністр Данії Метте Фредеріксен була в Миколаєві багато разів разом з президентом України Володимиром Зеленським. Вони не бояться нас підтримувати. Унікальний випадок, що Миколаїв і Данія співпрацюють. Немає такої співпраці більше в Україні. Для цього навіть було трошки змінено законодавство. У Миколаєві відкрили представництво Посольства Данії. Такого теж немає ніде в Україні. Є консульства, почесні консульства і так далі. Але представництва посольства немає.
Приїжджав до нас Посол Данії в Україні Оле Егберг Міккельсен, відкривав цей підрозділ. Зараз ми співпрацюємо з ними дуже плідно, створений steering committee, на якому ми затверджуємо наші потреби. Рахуємо, скільки це буде коштів. Вони виділяють гроші на область і місто, ми на цьому комітеті приймаємо рішення на рівні міста. Міський голова, секретар міськради, голова ОВА, голова облради, представники Міністерства відновлення, представники уряду Данії, а також посол Данії пропрацьовуємо потреби, дивимось, що можна придбати в Данії. Тобто якщо нам потрібні якісь насоси на “Миколаївводоканал”, то бажано, щоб це було насоси Danfoss, які будуть вироблені в Данії і привезені.
ВІКТОР
Тим більше, вони дуже якісні.
ОЛЕКСАНДР
Саме так. Тобто ми намагаємося зараз співпрацювати з ними у напрямку розвитку бізнесу. Нещодавно в нас були представники Danish Industry. Це організація, яка об’єднує близько 2000 різних бізнесів Данії. І я їм наголосив, що для нас важливо, щоб вони вже переходили від донатів (бо ми не можемо вічно в них просити допомоги) до нашої співпраці. Минулого року ми вже співпрацювали з ними і взяли деяку техніку в кредит. Фактично данську техніку в грантовому співфінансуванні з данським бюджетом.
ВІКТОР
А можете згадати якісь емоційні історії, коли керівництво Данії приїжджало до вас. Чим би ви хотіли поділитися?
ОЛЕКСАНДР
Дуже багато всього відбулося за ці 3 роки. В Одесі відбувався Black Security Forum, і частина людей, які брали у ньому участь, приїхали до нас, до Миколаєва. Людей 12, здається. Я проводив їм невеличку екскурсію, ми поспілкувалися, вони зустрілися з волонтерами. Щонеділі в Миколаєві, в центрі міста, відбувається акція на підтримку військовополонених. Тобто ще раз. У Миколаєві щонеділі відбувається акція на підтримку військовополонених. Велика кількість людей. Цього разу було може 300 людей.
Я їм розповідав про те, як ми співпрацюємо з Данією. І потім вже в кінці зустрічі одна жінка сказала: “Я депутат парламенту Данії”. Представилась. Я не дивився, хто там приїжджає насправді. І ще один чоловік каже: “Я теж депутат парламенту Данії”. Вони були дуже вражені, мовляв, що ви про Данію так гарно кажете і про нас. І вона зробила фото та пост в Instagram… а якраз напередодні ми на центральній площі запустили фонтани. Вони вже 3 роки стояли, їх просто фізично треба було вже запустити, відновити. Плюс це місце сили, куди притягуються люди, щоб у цих фонтанах побігати. Так от ця депутат зробила фото цього фонтану, в якому велика кількість маленьких дітей, а на фоні будівля ОВА, зруйнована російською ракетою, яка стала символом, фактично початком нашої співпраці з Данією.
29 березня 2022 року російська ракета поцілила в будівлю ОВА, там загинуло 38 цивільних людей. Це були працівники ОВА, працівники суду, які перебували на верхніх поверхах. І саме в той день президент Зеленський звертався до уряду Данії, до парламенту Данії з проханням допомогти, в тому числі він сказав: “Ось сьогодні був атакований Миколаїв, будь ласка, допоможіть Миколаєву”. Вони почали з нами співпрацю. І депутатка під цим постом написала, що коли прибуваєш в Україну, то розумієш, наскільки твої данські проблеми просто ніякі. Казала, що вона була вражена стійкістю і оптимізмом українців.
Данці дуже-дуже нас підтримують. Це маленька країна з великим серцем.
Коли буде вода?
ВІКТОР
Думаю, що не тільки для них, а і всередині України це так само важливо розуміти і усвідомлювати. Одна з величезних проблем для Миколаєва – вода. Росіяни зруйнували існуючі можливості доставки води. Вже на підході закінчення будівництва водогону. Планується, що це буде кінець літа-початок вересня. Які у вас очікування? Чи дійсно ви підтримуєте такі дуже позитивні очікування пана Сухомлина. Це перше. І друге. Під час нашого подкасту Сергій Іванович озвучив тезу, яка мене дуже здивувала, що орієнтовно 60% води, яка доставляється в Миколаїв, втрачається…
ОЛЕКСАНДР
Це правда. З цим ми теж боремось. Давайте дуже коротко введемо людей у контекст. 12 квітня 2022 року росіяни зруйнували водопровід, який вів від річки Дніпро до міста Миколаєва. У Миколаєві підземні води дуже поганої якості. Місто стоїть на двох річках – Південний Буг та Інгул, але вода в них солона не через близькість цих річок до Чорного моря, а через близькість Миколаєва до Чорного моря. Доказом цього є те, що у нас до війни до Миколаєва запливали дельфіни. Потім їх рятувальники, МНС виводили назад, до моря.
Тому, коли був окупований Херсон, я надав наказ, щоби вже почали свердлити свердловини в лікарнях. Я розумів, що коли був окупований Крим, був перекритий Північнокримський канал, і росіяни зроблять те саме. Вони протягнули до квітня, вони підірвали ці труби, ми втратили доступ до води. Після деокупації Херсона ми змогли відновити труби і почали знову закачувати дніпровську воду, і вода питна відновилася. З квітня по травень ми взагалі не мали жодної води. Нам допомагала вся країна – машини приїжджали привозили питну воду в пляшках, люди її розбирали. Хтось надсилав у пляшках. З Одеси привозили нам великі вантажівки води. Багато хто допомагав нам, чим міг.
Ми прийняли рішення запустити воду все ж таки з Південного Бугу. Але через те, що ми її могли доочищати, але не змогли прибрати рівень солей, вода солона і досить тече у кранах містян, що руйнує як труби, так і техніку, сантехніку. Нарешті, через три роки після цієї трагедії, миколаївці отримали надію, тому що будується цей водопровід, який буде забирати з Південного Бугу воду не солону. Але інший факт, як ви знаєте, нам ще треба буде дуже сильно модернізувати наші очисні споруди, тому що вони були побудовані для очистки води з Дніпра. Але навіть якщо уявити, що завтра настане мир і ми зможемо підійти знову до Дніпра, то, по-перше, насосна станція біля Дніпра повністю зруйнована обстрілами. По-друге, вона ще була затоплена після підриву Каховської ГЕС. І, по-третє, нам потрібно буде її змінювати, тому що фактично Каховська гребля і Каховське водосховище грали роль природного відстійника для води, яка йшла з Києва, Дніпра, Запоріжжя, вона там відстоювалася і відбувався процес аерації під час проходження через дамбу, через греблю. І, власне, після цього ми її забирали в Миколаїв. Показники тієї води вже змінилися. Тобто ми ще повинні будемо реконструювати наші очисні споруди. І зараз Агенція відновлення на чолі з Сергієм Сухомлиним працює над цим. Але потрібно ще будувати більш потужну і більш сучасну систему очистки. Щодо труб, є таке словосполучення “non revenue water” – це вода, яка в нас витікає через те, що труби були дуже сильно пошкоджені солоною водою. Вона насправді утікає. Ми ремонтуємо. Уже підійшли до цього комплексно. Знову ж таки, за фінансування Данії в окремих мікрорайонах повністю змінюємо магістральні трубопроводи. ОВА мала проєкт і замінили за рахунок державного бюджету великі трубопроводи діаметром від 500 мм. І ми зараз ще отримуємо грантове фінансування від НЕФКО, вони також будуть мікрорайонам замінювати труби на пластикові, щоби можна було працювати якнайдовше і економити. Також ми плануємо разом з цим встановлювати розходоміри, використовувати геоінформаційну систему, яка буде показувати неприродні витоки чи споживання води, це означає, що десь відбувся витік. Власне все це буде покладено на “Миколаївводоканал”.
Треба сказати, що миколаївці три роки ходять за водою в точки видачі. Завдяки нашим партнерам, у першу чергу Данії, а також Німеччині, Ізраїлю і так далі ми вже змогли встановити 265 точок води, які працюють або на свердловинах, або на тій воді, яка тече в кранах. Вона доочищується до рівня питної осматичними очисними установками, і люди можуть її отримати безкоштовно. До чого це призводить? Ми оптимісти. У нас кажуть: якщо в нас блекаут, то ми сидимо при свічках вечеряємо, романтично. Якщо в нас немає води, то миколаївці стають сильнішими, тому що треба йти щодня брати 2 п’ятилітрові баклахи води і принести собі дому. Якщо ви живете в будинку з ліфтом – це ще нормально, якщо це п’ятиповерхова будівля без ліфту – то вам набагато важче. Особливо важко людям поважного віку. Тому всі очікують (на водопровід).
Ви цікавились, які питання турбують миколаївців? Питання води. Ви скажете: “Ми отримали новий класний екскаватор”. Кажуть: “Добре, а коли вода буде?” “Ми зробили те і те”. “Добре, а коли вода буде?” “Данія допомогла тим-то і тим-то”. “Добре, а вода коли буде?” Тобто всім потрібна вода.
Але є великий плюс, тому що сьогодні ми обладнуємо ці точки видачі води дизель-генераторами, і окремо зараз встановлюємо батареї і сонячні панелі. І навіть коли будуть блекаути, якщо у людей в інших містах не буде води, тому що все на насосному обладнанні, то в Миколаєві вода буде. Більш того, найголовніше, що люди будуть знати, куди йти, щоб її отримати. Тобто навіть після війни ми будемо використовувати і обслуговувати ці точки води, щоб у випадку катастроф, цунамі, землетрусів люди змогли прийти і отримати воду в місцях, які для них близькі.
Чи є де ховати в Миколаєві? Міська влада пояснює ситуацію
ВІКТОР
Перед нашою зустріччю з вами, ми з колегами спілкувались з мешканцями Миколаєва, щоб дізнатися, що болить людям. Вода – це номер один. Люди кажуть, що інколи дуже складно приходити додому ввечері і приймати ванну з тією неякісною водою. Тому питання надзвичайно важливе. Інша велика проблема – це поховання. Оскільки є багато військових, є люди, які живуть в Миколаєві, і помирають. Проблема в тому, що кладовища заповнені, кажуть, є необхідність везти в інші міста, зокрема в Одесу. Це дорого, складно і тому подібне.
ОЛЕКСАНДР
Я можу сказати, що люди, в яких є ці проблеми, недостатньо обізнані в цьому. Є комунальне підприємство “Ритуальні послуги”. У нас є достатня кількість місця на кладовищах для того, щоб поховати, або ми можемо підпоховати на закритих кладовищах. Так, в нас на сьогодні дійсно активно працює лише одне кладовище, але там ще є достатня кількість місць. У нас створений окремий військовий сектор на кожному з кладовищ, бо в цьому є потреба. Миколаїв дуже велике, розтягнуте місто, 1200 квадратних кілометрів, і воно не дуже зручне в сенсі того, щоб пересуватися з однієї частини в іншу. Але знову ж таки, завдяки модернізації нашого комунального транспорту… наприклад, Данія нам зараз передасть додатково ще 9 тролейбусів з автономним ходом, вони профінансують їх виготовлення. Ми навіть під час війни покращили транспортну інфраструктуру.
Головна проблема – це відсутність інформації. Є така штука, що тільки у вас хтось помер, вам вже телефонують з якоїсь ритуальної служби і кажуть: “Алло, вам там потрібно щось…” Інформацію вони отримують або від правоохоронних органів, або від медиків, тобто це якісь там відсотки. Питання щодо роботи з містом – це КП “Ритуальні послуги”. Воно займається похованням, воно займається і державною програмою з поховань неопізнаних тіл. Воно займається і питанням будівництва колумбарію. Бо це стало популярним, а у Миколаєві немає крематорію. Тобто ти прибув з нікуди, не треба після себе ще 2 квадратних метри землі забруднювати на віка. Треба відійти у вічність, тому ми будемо зараз колумбарій, який вперше з’явиться в Миколаєві. І в ньому є зараз потреба. Крім того, нещодавно ми спілкувалися про те, що є велика кількість людей, які поїхали за кордон і зараз не можуть прибирати могили своїх рідних. І ми будемо промоутити цю історію, що комунальне підприємство може знайти могилу, зробити фото до, прибрати, зробити фото після, відрапортувати. Ви офіційно заплатите їм на рахунок, і вони все там зроблять, поприбирають могилу.
ВІКТОР
Дуже цікавий бізнесовий підхід? І це направду для людей важливо.
ОЛЕКСАНДР
Так, важливо, тому що багато хто дуже погано себе почуває, бо на ці поминальні батьківські дні вони просто не можуть приїхати з-за кордону. А тепер можливість поприбирати буде в них. Бо як то кажуть, захаращена могила – це сором для родичів.
Мир, робота, відродження: стратегія Миколаєва на завтра
ВІКТОР
Миколаїв – це портове місто. Було. Чи бачите ви його як портове місто в майбутньому? І яким, на ваш погляд, має бути Миколаїв після завершення війни?
ОЛЕКСАНДР
У першу чергу треба сказати, повинен бути мир, повинні бути гарантії безпеки, тоді в Миколаєві будуть можливості для зростання, в тому числі і порт. Наш порт не працює, але може працювати. Миколаїв дуже зручно розташований для того, щоб розвивати свої логістичні шляхи і брати участь в імпортно-експортних операціях.
Важливо також сказати, і я кажу про це на будь-яких зустрічах, на будь-яких подкастах: майбутнє Миколаєва залежить від правильної післявоєнної державної політики у відношенні пропозиції градієнту економічних інструментів на території України. Що це означає? Сьогодні ми з вами говорили про питання як і навіщо. Як зробити Миколаїв багатим містом? Питання таке: а навіщо іноземному чи будь-якому бізнесу заходити у Миколаїв, якщо умови однакові, що в Херсоні, який бомблять щодня, що в Миколаєві, який не бомлять щодня, але прилітає, що у Вінниці, що в Хмельницькому, що у Львові, що у Чернівцях. У деяких містах нашої держави навіть немає комендантської години. Тому питання: навіщо вкладати в Миколаїв, якщо при тих самих однакових ставках податків, умовах і так далі можна робити це в іншому місці нашої держави, маючи менші ризики для свого бізнесу. Бізнес – це про прибуток. Прибуток – це про ризики. Якщо ризики більші, прибуток повинен бути більший. Якщо прибуток однаковий, а різні ризики, то навіщо вкладати туди, де великі ризики? Тому сьогодні треба розробити, як я казав, градієнт. Тобто після закінчення війни потрібно буде розділити країну на зони, які постраждали найбільше, в середньому і найменше, і надати можливості, в тому числі, регулювати податкові зони. Візьмемо Сполучені Штати Америки. Всі знають, що Делавер – це штат, куди можна приїхати і сплачувати zero ПДВ. Багато хто реєструється там, щоб зекономити гроші на ПДВ і так далі, але це приносить прибутки для цього недорозвиненого на той час штату, який зараз є одним з найбільш розвинених. І так само потрібно приймати рішення щодо цих…
Зустрічаюсь з посадовцями, топ-посадовцями міністерств, кажу: нам потрібно… “Створюйте індустріальний парк”. Це як панацея від усіх хвороб – створюйте індустріальний парк. Добре, але питання: навіщо вкладатися в індустріальний парк в Миколаєві, якщо так само можна зробити це у Львові, використовуючи нашу дешеву Укрзалізницю, щоб транспортувати все, що тобі потрібно.
Тому важливо розуміти, що сьогодні наша держава стоїть перед дуже важливим кроком, коли потрібно бути виділити так звану професію регіону чи спеціалізацію регіону, тому що наша держава повинна бути зшитою економічними зв’язками – там виробляють, переправляють, доробляють, переробляють.
ВІКТОР
Миколаїв – це що?
ОЛЕКСАНДР
Миколаїв завжди був логістикою і переробкою. Друге – ми займалися питаннями інженерії, суднобудуванням. Миколаїв – це місто, яке створило всі авіаносці Радянського Союзу. Більшість військових кораблів Радянського Союзу, корабель “Москва”, який зараз годує рибу на дні морському, теж був побудований у Миколаєві, щоб ви знали. І велика кількість інженерного потенціалу в нашому університеті кораблебудування. У нас ще існує завод, який будує турбіни. Це був найбільший платник податків до початку війни. Зараз, звичайно, він не працює, його росіяни вже багато разів атакували. Але, сподіваюсь, що це можна повернути.
Питання великого суднобудування, на мою думку, не є догмою, але в сучасній парадигмі війни ми показали, що москітний флот або флот дронів може витиснути будь-яку ескадрилью великих кораблів кудись подалі, тобто це вже не стоять на порядку денному великі кораблі.
По-друге, суднобудування потребує дешевого металу. Розуміючи, що створили росіяни, розбомбили і знищили “Азовсталь” та інші підприємства, які знаходились на сході нашої держави, усвідомлюємо, що не скоро ми зможемо займатись кораблебудуванням в тому обсязі, який Миколаїв колись робив. Тому, звичайно, сьогодні потрібно шукати нові сенси, розробки, R&D, IT. Я сам з IT- бізнесу прийшов у міську раду. І я думаю, що в миколаївців, як і в багатьох українців, є дуже великий потенціал в розвитку IT-підприємництва. І рівень життя буде дозволяти нам конкурувати по цінах з іншими країнами. І, власне, щоб зробити Миколаїв містом, в якому хочеться жити, потрібно людям дати роботу, створити робочі місця. Тоді можна казати про те, що можна буде відновлювати і соціальну інфраструктуру, і садки, і школи, і місця відпочинку. Але в першу чергу те, що залишить людей в Миколаєві, – це робота. Добре оплачувана робота. І, власне, це може бути стати магнітом для миколаївця.
ВІКТОР
На завершення. У 2022 році в інтерв’ю ви сказали, що після війни влаштуєте найкращий день міста за останніх 30-40 років. Що скажете миколаївцям сьогодні?
ОЛЕКСАНДР
Я казав, що ми влаштуємо, всі миколаївці разом влаштуємо цей день міста. Я впевнений, що такі дні будуть у всіх містах України. Ми багато чого не розуміли. Були завжди незадоволені своїми сервісами у медичних закладах, у ресторанах. А після того, як життя розкидало українців по світу, вони зрозуміли, що в нас було багато чого доброго. Просто ми цього не цінували.
Думаю, що сьогодні мир і спокій, Перемога і повернення своїх територій для українців, як і для миколаївців, є пріоритетом номер один. І коли в нас відновиться мир, ми будемо щасливі просто від того, що нікого не вбивають, ніхто не повинен іти вмирати.
Ми дуже часто кажемо про те, що наші військові – герої, героїні, які віддали своє життя. Я нещодавно був на відкритті одного меморіалу і говорив, що наша задача – зробити так, щоб всі наші діти і онуки розуміли, що вони не віддали своє життя, у них забрали це життя. Вони могли жити, розвиватися, радіти життю. Але росіяни забрали життя наших військових, наших мирних людей, яких вони вбили своїми ракетами. Я думаю, що відчуття миру і фінішу цієї кривавої бані буде для всіх найкращим відчуттям. І дні міст, і дні незалежності будуть зовсім по-іншому відчуватися, тому що ми сьогодні здобуваємо незалежність, а не отримуємо, як це було в 1991 році. Тому, звичайно, все буде. Буде радість, будуть пісні і буде щастя.
На 230 років міста Миколаєва ми зібрали на центральній площі більше 60 000 людей. Думаю, буде ще краще.
ВІКТОР
І фінальне запитання: які три поради ви самі могли б дати собі в 2020 році або в 2021 році, знаючи, що 24 лютого почнеться велика війна.
ОЛЕКСАНДР
Це важке запитання.
Я не готувався до цього.У першу чергу я б дав собі таку пораду – все фіксувати. Все, що відбувалося. Багато хто допомагав, а потім приходили правоохоронні органи перевіряли, що ви і як робили.
По-друге, знаєте, я думаю, що ми зробили все, як треба.
По-перше, я думав і вірив в те, що війна почнеться, навіть тоді, коли казали, що вона не почнеться. У нас з першого дня війни встановлені на всіх телефонах рації Zello. Я думаю, що головна проблема на початку війни була відсутність комунікації чи погана комунікація. Ми почали комунікувати з другого дня війни на Zello.
Коротше кажучи, думаю, що не треба боятися, треба спиратися на людей. І те, що здавалося неймовірним і неможливим, що росіяни так цього не зроблять, треба готуватися до того, що вони це зроблять. І не втрачати надію та допомагати військовим.
ВІКТОР
Нам своє робити. Це була розмова з Олександром Сєнкевичем, мером Миколаєва. Я дякую вам за час, дякую вам за те, що ви робите. Дякую захисникам і захисницям за можливість дихати у вільній країні.
ОЛЕКСАНДР
Дякую вам за запрошення. Запрошуйте ще, будемо обговорювати важливі теми.