Дванадцятий випуск – про життя прифронтового Запоріжжя. Як функціонує місто, розташоване за 35 км від лінії активних бойових дій? Чому на третій рік війни безкоштовний проїзд у громадському транспорті скасували? Чому бібліотеки і будинки культури в Запоріжжі відтепер користуються шаленою популярністю? І що планують робити з найбільшою в Україні скульптурою Леніну?
У новому випуску подкасту «Бюджетні розмови» ви знайдете відповіді на ці та інші актуальні питання. Голова Центру досліджень фіскальної політики Віктор Мазярчук, експерт з публічних фінансів Роман Слободян і в. о. міського голови Запоріжжя Регіна Харченко обговорюють виклики і проблеми, що постали перед Запоріжжям з початком повномасштабного вторгнення росії.
Слухайте подкасти бюджетні розмови на зручній платформі:
РОМАН
Добрий день, друзі! Раді вас вітати на нашому подкасті «Бюджетні розмови», який виходить за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». І сьогодні ми поговоримо про органи місцевого самоврядування, а саме про Запоріжжя. І я б хотів, перш за все, представити мого колегу, керівника Центру досліджень фіскальної політики Віктора Мазярчука.
ВІКТОР
Привіт, Романе. Доброго дня, Регіно.
РЕГІНА
Добрий день.
РОМАН
І сьогодні з нами виконувач обов’язків міського голови Запоріжжя, секретар Запорізької міської ради пані Регіна Харченко.
РЕГІНА
Все вірно, це я.
Як мешканці Запоріжжя адаптувалися до постійних тривог
РОМАН
У нас тема «Бюджетні розмови», але я б хотів почати не з економічного чи фінансового питання, а того, що стосується, мабуть, більшості мешканців України. Запоріжжя розташоване дуже близько від лінії фронту, ракети долітають за 30-40 секунд. Як ви адаптувались? І ще одне. Ви перебуваєте на своїй посаді вже 100 днів. Які найкритичніші проблеми, з якими ви зіштовхнулися, і які були ухвалені рішення за цей час?
РЕГІНА
Тривоги в Запоріжжі можуть лунати протягом 8-10 годин на день. 8-10 годин із життя.
РОМАН
Це поспіль?
РЕГІНА
З перервами плюс-мінус. Тривога може тривати 3,5 години. І тут дійсно потрібно було приймати рішення будь-якій людині, будь-якій родині, яка залишилась в Запоріжжі, як жити. Або постійно жити в укритті, не ходити на роботу, не займатися своїми справами, не бачити «білого світу», або доводиться пристосовуватися. Є велика кількість каналів: «Радар Україна» та інші, щоб ми розуміли, чи дійсно ця небезпека є обґрунтованою.
Мало людей спускаються в укриття. У більшості випадків це бажання виникає тоді, коли вже прилетіло. Люди кажуть: «О, треба спуститись». Єдиний нюанс, який турбує, що в більшості випадків, коли в Запоріжжі були масовані обстріли, вони відбувалися завжди вночі. І вони роблять це навмисно. Вночі або перед ранком – третя-четверта година. І це виклик. Буває так, особливо на початку жовтня 2022 року, страшний був період, коли сьогодні влучання в житловий будинок, завтра, післязавтра… І ти лягаєш спати і не розумієш, чи прокинешся, чи будеш ти живий. Ми зараз дякуємо Богу, дякуємо ЗСУ, що немає таких масованих атак, хоча от остання була не так давно – з 31 травня на 1 червня було влучання по Дніпровській гідроелектростанції, причому влучання було дуже серйозне, критичне. Зруйнована частина дорожнього полотна. Вже не кажучи про те, що там до того були влучання в машинний зал, в буйки. «Укренерго» заявило про те, що для відновлення роботи Дніпровської гідроелектростанції потрібно три роки постійних будівельних робіт, реконструкції. Щоб відновити ті потужності, які були до масованих прильотів.
При тому, що навіть до війни було багато підстав говорити, що необхідно перекривати Дніпрогрес, щоб ремонтувати.
Для Запоріжжя питання сполучення двох берегів дуже важливе. У нас все місто фактично перетинає річка Дніпро. Острів Хортиця. І це сполучення є надважливим.
Тому люди живуть у таких умовах. Людина така істота – вимушена пристосовуватися, вимушена жити. Я дуже вдячна тим людям, які там є. А зараз в Запоріжжі порядка 700 000 людей, з них десь 134 000 внутрішньо переміщених осіб.
РОМАН
Це із Запорізької області?
РЕГІНА
У більшому відсотковому співвідношенні із Запорізького регіону, хоча через Запоріжжя з початку повномасштабного вторгнення пройшло більше 300 000 внутрішньо переміщених осіб.
Про те, як місто стало хабом для внутрішніх переселенців
ВІКТОР
Запоріжжя було дуже великим хабом, куди всі з’їжджалися.
РЕГІНА
Так, величезний хаб, який приймав людей. Люди працювали 24/7. Такі пункти були організовані на великих торгових об’єктах при в’їзді в місто. Ця історія потребує окремої програми. Я не хочу гаяти час. Але дійсно ми пережили страшні моменти, які, можливо, з корисного, згуртували команду.
Для мене був величезний виклик, коли депутати ухвалили рішення і надали мені таку відповідальність – бути представником громади. Я, мабуть, перші три дні взагалі не могла спати. Під час кожної тривоги, кожної, я собі говорила: що робити, що ми будемо робити, що, як? І потім, коли у нас відбулися перші такі моменти (знову ж таки, вночі), я зрозуміла, як працює команда, що таке наш штаб ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, як залучені ДСНС, як залучені голови районних адміністрацій, як працюють комунальні підприємства, як все відбувається. Після того я трошки видихнула, тому що я зрозуміла, що ця історія про допомогу після надзвичайної ситуації, якою б страшною вона не була, – це завжди задача команди. І я дуже вдячна всім своїм колегам, можливо вони подивляться цю нашу з вами «Бюджетну розмову», кожному співробітнику Запорізької міської ради, підрозділів, районних адміністрацій, які настільки натреновані, настільки віддані.
У нас є один керівник районної адміністрації, який от тільки прилетіло – четверта ранку, друга ночі, неважливо, він сідає в автівку і їде.
РОМАН
Куди?
РЕГІНА
На місце прильоту. Питаю: навіщо ви це робите? Він каже: я маю все знати, я маю бути перший.
ВІКТОР
Я маю знати, чим я можу допомогти людям. Це відповідальність.
РЕГІНА
Так. І ви ж розумієте, що кожна така надзвичайна ситуація (страшно зараз це говорити), насправді загартовує і дає певний досвід, як діяти.
У Запоріжжі першою виникла ця історія про мобільні бригади і великі автобуси, в яких є фактично міні гуманітарно-соціальний штаб. Виїжджає цей автобус, там є працівники соцзахисту, психологи, вся необхідна перша медична допомога, вода, одяг, ковдри, все залежить від того, яка це пора року. Все це сформувалось, виходячи з тієї проблеми, яку нам потрібно було вирішувати.
Якщо ми відкриємо Закон України «Про місцеве самоврядування» і почитаємо, чим ми маємо займатися, то там не прописано, що ми маємо ліквідувати наслідки надзвичайних ситуацій. Але це наша відповідальність, і ми ні на кого не можемо її перекласти, тому що ми маємо допомагати людям, які живуть у наших містах. І я певна, що це дуже великий виклик для кожного міського голови, незалежно від того, скільки йому років, яка в нього освіта, який досвід. Це страшно, тому що дуже різні випадки.
Про підготовку укриттів і освіту під час тривог
РОМАН
А як у вас ситуація з укриттями? Наприклад, мер Харкова, коли був у Фінляндії, надихнувся, щоб побудувати підземне місто. Наскільки така ініціатива у вас популярна, чи є такі плани? Я бачив фотографії, у вас існує кав’ярня-укриття. Чи могли б ви розказати, звідки взагалі така ідея виникла?
РЕГІНА
Про укриття і про підземне місто. Якщо говорити досить раціонально, то, безумовно, меру Харкова простіше реалізувати цю ідею, враховуючи, що в Харкові є потужна система метро. І в них там є підземні школи, в метро. У Запоріжжі метро немає. У нас немає таких масштабів якоїсь площі, де можна було б говорити про побудову підземного міста.
Про роботу з укриттями, з найпростішими укриттями. Її почали одразу з початку повномасштабного вторгнення. Я пам’ятаю, як ми збирали корштаби, і як депутати своїх районів ми говорили ОСББ: давайте для початку подивимося, що у вас розташоване в підвалах, найпростіших укриттях. Потім, безумовно, підключається вже система місцевого самоврядування. Це заклади освіти, це комунальні підприємства, це школи, це дитячі садки, це промислові об’єкти. До прикладу, у Запоріжжі є тільки одне протирадіаційне укриття. Одне!
ВІКТОР
І це, напевно, на якомусь великому заводі, стандартному, так?
РЕГІНА
Так. Ви ж розумієте.
ВІКТОР
Ми пам’ятаємо історію з Маріуполя. Коли показували кадри з Маріупольського меткомбінату, що укриття повністю забезпечено, функціонування і тому подібне.
На жаль, це не тільки у Запоріжжі, напевно, це велика проблема для всіх великих міст.
РЕГІНА
Звісно, була створена карта укриттів, так би мовити, найпростіших, її неодноразово оновлювали. Але, якщо говорити про ту задачу, з якою, на мій погляд, впоралася міська влада, то це наведення ладу в укриттях своїх комунальних підприємств, комунальних установ. Зокрема, це велика потужна робота з укриттями в школах. Тому що в школах є укриття. Безумовно, не всі вони розраховані на достатньо велику кількість дітей. Є укриття, які вміщують від 30 до 750 дітей. І що зробили? Найбільші укриття, в яких є можливість забезпечити і навчання, і процес захисту звичайного цивільного населення, почали ремонтувати.
РОМАН
За рахунок коштів місцевого бюджету?
РЕГІНА
Звісно, за рахунок коштів місцевого бюджету. Ця активна робота почалася з кінця 2022 року. У 2023 році вже в нас є в порядку 43 школи, які вийшли на змішану форму навчання, тобто в яких є відповідне безпечне місце захисту. Зараз позиція нашого губернатора пана Івана Федорова – у Запоріжжі будуються 6 підземних шкіл. За прикладом того ж Харкова. На 500 дітей, які будуть навчатися у дві зміни. Таким чином ми покриваємо потребу тисячі дітей. Медичні заклади так само. Не всі мають потужні укриття, залежно від площі тієї лікарні. Але є великі. І навіть на початку, коли не було ремонту і всіх тих вимог, які б мали бути в контексті належної вентиляції, другого виходу і т.д, Запоріжжя перше в Україні створило систему пунктів незламності, яка потім перейшла на всю Україну.
Яка найбільша мережа? Це мережа освітніх навчальних закладів. І там, де можна було забезпечити достатній запас харчування, медикаментів, питної води, буржуїк, дров, теплого одягу, ковдр, у кожній школі був такий опорний пункт. Плюс були рації, зв’язок, тому що самі переселенці з того ж Маріуполя казали, що ми не розуміли, що відбувається в цьому місті. Ми не розуміли, що відбувається в країні. І от ми на початку, розуміючи, що ми зараз не зробимо нові укриття і не побудуємо, треба зробити якісь опорні пункти, де просто мешканці з ближніх багатоквартирних будинків, з приватного сектору могли зрозуміти, що я прийду сюди, в цей пункт, і там мені скажуть, що відбувається, дадуть воду, якщо потрібні – якісь ліки. І ця система в нас і далі працює. Тобто кожна школа – це відповідний такий пункт незламності.
ВІКТОР
А чи держава дає фінансування на укриття? Минулого року, цьогоріч.
РЕГІНА
Так.
Про фінансову ситуацію і кошти держбюджету
ВІКТОР
Чи отримало Запоріжжя ці кошти з державного бюджету? Чи плануєте ви в майбутньому їх отримувати? Чи є складності якісь з цим?
РЕГІНА
Якщо ми будемо говорити зараз про укриття в школах, то я скажу так, що проєктно-кошторисна документація – це кошти місцевого бюджету. Якщо ми говоримо про виконання робіт, то це, безумовно, державна субвенція. Можливо, йде якесь співфінансування з місцевого бюджету. Але враховуючи той контекст, що в Запоріжжі мінус півтора мільярда надходжень, враховуючи ПДФО військових до державного бюджету, то ресурсу дуже мало.
ВІКТОР
А з держави щось брали, подавали проєктні пропозиції?
РЕГІНА
З держави в нас, до прикладу, історія з відбудовою зруйнованих будинків. У нас така сама система, проєкт – це наші гроші. Ми говоримо: ось, у нас є проєкт, будь ласка, Агенціє з відновлення, Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури, будьте ласкаві… Так, все це робиться. Вони питають раз на квартал: а чи не хочете ви щось зменшити?
ВІКТОР
Зменшити?
РЕГІНА
Так. Ми кажемо: ні, не хочемо.
РОМАН
Ми хочемо збільшити.
РЕГІНА
Так, ми хочемо збільшити, але ми розуміємо, що проблема з бюджетом на рівні місцевої громади в країні, яка воює третій рік, беззаперечно буде відображатися на рівні державного бюджету. І нам потрібно самостійно, виходячи з того ресурсу, який ми маємо, розподіляти його відповідно до потреб.
ВІКТОР
Я перепрошую. Агентство відновлення каже: а може ви хочете зменшити? А ми зазвичай кажемо: ми хочемо подивитися, як ви їх використали. І для цього ми зробили спеціальний ресурс, де можна подивитися, скільки, куди і яких коштів пішло. На Запорізьку область було заплановано майже 5,5 млрд грн, 4 млрд грн було використано, це з водогонами. Це питання – оці великі водогони, які в Дніпропетровській області, в Запоріжжі.
РЕГІНА
Так, так. Враховуючи їх.
ВІКТОР
Можна подивитися всі об’єкти. Це такий цікавий ресурс, і будь-яка людина може подивитися не тільки по Запоріжжю.
РЕГІНА
Супер.
ВІКТОР
Тому ми рекламуємо, заходьте, дивіться.
РЕГІНА
Добре. Мені самій навіть стало цікаво
ВІКТОР
Потім покажемо.
РОМАН
Тоді можливо і питання: чому не були використані ці суми?
ВІКТОР
Тут треба дивитися. Там великі суми, велика кількість коштів не була використана. Зараз я скажу, це, мабуть, місто Запоріжжя, але це 2023 рік. І це водогони – 3,9 млрд грн.
РЕГІНА
З водою насправді ситуація достатньо складна. До прикладу, у Запоріжжі немає проблем з водою. А якщо говорити про Запорізький регіон, то, безумовно, проблеми є. І реально людям треба допомагати цю ситуацію міняти.
ВІКТОР
Чи змінилася зараз ситуація, чи воно покращилось, порівняно з тим, як було рік тому, після Каховки?
РЕГІНА
Вода з Дніпра відійшла дуже сильно. Раніше ти їхав через острів Хортицю, в тебе була вода, то зараз ти бачиш скелі, які були під водою, там вже намиті острови. Плюс, можливо, чи це через спеку, чи з чим воно пов’язано, – вода відходить потроху і далі.
Як працює бізнес у прифронтовому місті
ВІКТОР
Запоріжжя велике промислове місто, величезне, яке розташоване буквально за 30-40 секунд від обстрілів. Як бізнес себе почуває, що кардинально змінилося? Чи є якісь фантастичні приклади бізнесу, який залишився, незважаючи ні на що.
РЕГІНА
З початку повномасштабного вторгнення Запоріжжя втратило 180 суб’єктів господарювання. Це в основному середні і маленькі суб’єкти господарювання. Тобто не фізичні особи-підприємці, а саме юридичні особи. Багато було проблем, і вони були і на початку, і у 2023 році продовжувалися. Це валютно-розрахункові операції. Враховуючи, що країна-агресор офіційно сказала, що вони придумали собі якусь Запорізьку область, включили її до суб’єктів російської федерації, багато людей, які були пов’язані з імпортом-експортом, не могли своїм іноземним контрагентам довести, що місто Запоріжжя, обласний центр – це територія України. Потім у нас були проблеми з реєстрами речових прав так само. Це, якщо я не помиляюсь, був березень 2023 року, коли їх то закривали, то відкривали. Люди так само не розуміли, що взагалі відбувається. І, безумовно, якщо ми говоримо про довгостроковий розвиток, ті суб’єкти, які мали можливість релокувати, і які розуміли, куди вони релокують, які вони там будуть мати преференції, вони поїхали. Водночас, Запоріжжя було, є і, я дуже сподіваюся, залишиться одним з найбільших потужних промислових міст. Тому що великі підприємства, які мають свої великі виробничі потужності, промислові, земельні ділянки, об’єкти, вони залишились. І, фактично, за рахунок їх надходжень зараз ми і живемо. Ми робили останню інформаційну довідку (до речі, люди самі просили і казали: давайте подякуємо суб’єктам господарювання, які наповнюють бюджет), і ми сказали, що є суб’єкти господарювання, які за 5-6 місяців до бюджету сплатили 350 млн грн, є ті, які сплатили трошки менше, але їх внесок так само колосальний, – 157 млн грн, 100 млн грн, 75 млн гривень. І давайте ж не забувати, що податки – це вже, так би мовити, наслідок. Для нас, для місцевого самоврядування, для будь-якого міста що найголовніше? Це люди.
ВІКТОР
Які мають зарплату.
РЕГІНА
Це люди, які працюють, які ходять на роботу, які годують свої родини, які мають фінансову спроможність піти купити, заплатити, поїхати кудись. Тобто сам рух життя важливий. І давайте говорити відверто, що великі підприємства все ж таки намагаються працювати з офіційним працевлаштуванням, білою зарплатою, всіма податками, і, беззаперечно, місцеве самоврядування тільки виграє. Тому це добре, ми їм дякуємо. Але дуже чекаємо, що ті, хто поїхав, до нас повернуться. У нас є система про кредитування 5-7-9% для бізнесу. І в нас є міська програма, в нас вона була і до воєнного стану, що ми компенсуємо ці відсотки за користування кредитом для суб’єктів господарювання.
ВІКТОР
Які розташовані в місті?
РЕГІНА
Так, сто відсотків. На 2024 рік ми плануємо компенсувати такі відсотки суб’єктам господарювання на 1 млн 200 тис. гривень. Це не багато, але це і не мало.
ВІКТОР
Це не мало, тим більше, якщо це якась невелика організація, вона має можливість закупити якісь товари, ще щось.
РЕГІНА
Але водночас, якщо ми говоримо про бізнес, в Запоріжжі все одно велика кількість військових, які проживають, не проживають, приїжджають, є родини, немає родин. Вони все одно користуються закладами харчування, якимись послугами. Тобто в нас на проспекті ввечері вирує життя, відкриваються нові невеликі кав’ярні. І люди із задоволенням туди ходять. Багато бізнесу на початку війни займалося волонтерською діяльністю: і безоплатно годували, і на ТРО возили, збирали допомогу, тому велика їм подяка і пошана. Моя позиція була, є і буде, як у колишнього і податківця, і адвоката, який навпаки захищає від податкової, і як у депутата, і як у виконуючого обов’язки: бізнес має платити лише податки, нічого окрім податків. Бізнес ображається інколи на міську раду і говорить: створіть, будь ласка, нам супер умови, передайте нам всі ваші комунальні приміщення за 1 грн. Ми кажемо: супер, нам це дуже подобається, тільки є Закон України «Про оренду державного та комунального майна». Якщо ми так зробимо, то всі будемо сидіти в тюрмі. Ну не ви, а ми. Тому давайте щось думати з цього приводу. Вони кажуть: ідіть на преференції для бізнесу. А я як сіті-менеджер розумію, що мені так само цікаво, щоб бюджет моєї громади не страждав.
ВІКТОР
Щоб я мав можливість платити видатки.
РЕГІНА
І яка є різниця, до прикладу, чи ви орендуєте це приміщення у приватної особи, і вона вам так само буде виставляти вимогу про інфляційні втрати. І так само я, людина, яка має бути зацікавлена в тому, щоб ресурс громади використовувався ефективно і якісно. От вони трошки ображаються в цьому питанні.
ВІКТОР
Ніхто не хоче платити податки, і всі хочуть отримати якісь додаткові «плюшки».
РЕГІНА
Це не окей.
РОМАН
У продовження теми. Ми розуміємо, що великому бізнесу, по факту, важко релокуватися. Але основне – це також малий і середній бізнес, зокрема і ФОПи, про які ви згадували, вони платять єдиний податок, який напряму йде до місцевого бюджету. Які програми вдалося місцевій владі впровадити? Або як ще ви підтримуєте малий і середній бізнес?
РЕГІНА
До речі, про ФОПів. Хочу вам розказати таку дивну тенденцію…
РОМАН
Вони відкриваються?
РЕГІНА
…у 2023 році в нас збільшилась кількість фізичних осіб-підприємців порівняно з 2022 роком, і порівняно з 2021 роком навіть.
РОМАН
Це заслуга місцевих органів влади?
РЕГІНА
Я б хотіла так думати, але не певна.
ФОПи і малий бізнес. Насправді, не знаю, що вам відповісти, чесно кажучи. Єдине, що ми максимально «пушимо» і говоримо про те, що всі ресурси, які є в громаді, максимально публічно, відкрито: будь ласка, беріть приміщення, земельні ділянки, аукціони, забирайте, користуйтесь. Причому ми навіть зробили спеціальний такий, ну не додаток, в нас є комунальне підприємство, яке опікується цими приміщеннями, і ми розробили на сайті окремий розділ – вільні приміщення під оренду. І ви там знайдете приміщення, починаючи від 10 квадратних метрів і закінчуючи 500. Виходьте, забирайте, прозоро, через аукціон, будь ласка, якщо вам треба. Тому що для нас це так само великий тягар, нам треба їх утримувати, платити комунальні послуги. Це проблема. У нас у місцевого бізнесу є проблема в контексті оплати за опалення. Мабуть, не тільки в Запоріжжі. До нас приходять і кажуть, що найбільші злодії – це КП “Міські теплові мережі”, бо вони неправильно обраховують, бо методика неправильна, бо все неправильно. Ми кажемо: окей, що нам зробити, щоб все було правильно? Давайте скасуємо методику. Ви ж розумієте, що ми як орган місцевого самоврядування не впливаємо на це і не можемо вплинути на це. Ми вже починаємо робити історію в контексті перегляду приміщень, які є транзитними, підвали, виходимо, дивимося. Є спеціальна комісія, яка здійснює перерахунок, але це все одно не рятує всіх.
Ви розказали про кафе-укриття. У нас є декілька таких закладів, які розташовані в підвальних приміщеннях. І там дуже велика територія. І, безумовно, в умовах воєнного стану вони стали дуже популярними.
РОМАН
Як coworking.
Як радянські будинки культури перетворили на "незламні хаби"
РЕГІНА
Так. Тому що це прям дуже зручно, і не треба постійно рухати себе в укриття з укриття. Плюс, я що хочу зауважити по укриттях. Я вважаю, що це дуже класне досягнення. У нас є старі палаци культури, будинки культури. І вони, Богу дякуючи, мають великі укриття. Мали. Це були страшенні підвали, вбиті до жахливого стану. Зараз у нас у Запоріжжі два крутих, як ми їх називаємо, “незламні хаби”. Є “незламний хаб” на базі БК «Орбіта» і незламний «Титан» на базі БК «Титан». Величезні приміщення, де зроблено ремонт, де вентиляція. Вони в такому мінімалістичному стилі, на кшталт от нашої зараз студії. І там проводяться всі публічні заходи, там розписаний графік від громадських організацій тренінгів, якихось презентацій. Люди записуються за два місяці, тому що вони користуються такою популярністю. Це дуже-дуже круто!
ВІКТОР
А вони зроблені за кошти місцевого бюджету?
РЕГІНА
Так, це зроблено за кошти місцевого бюджету. І проєкт, і самі (укриття). Плюс у нас цього року за кошти UNICEF робиться такий третій “незламний хаб”. Він розташований трошки в іншому районі. Якщо ті два більш центральні, то це на базі так само великого будинку культури «Хортицький». Цей третій “незламний хаб” буде на тисячу квадратних метрів. Причому там буде і “незламний хаб”, і відділення мистецької школи, і просто навчальні класи.
ВІКТОР
Повертаємось до минулого, коли клуби культури були центром збору людей…
РЕГІНА
Так і є.
ВІКТОР
Що ще тоді для міста пріоритетно?
ТОР-три пріоритети Запоріжжя
РЕГІНА
Ресурсу в громаді завжди буде мало. Його не вистачить ніколи на супер модернізацію житлово-комунального господарства, туди потрібні мільярди гривень. Ми вибрали три напрямки: “європейський проспект”, ветеранська політика та “Запорізький культурний код”. Це те, що не пов’язано, грубо кажучи, зі звичайним життєзабезпеченням міста, те, що не пов’язано з ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій, з допомогою ЗСУ. До речі, з початку року Запорізька міська рада передала на допомогу Збройним Силам України 368 млн гривень.
ВІКТОР
За що ми і ЗСУ щиро дякуємо.
РЕГІНА
Думаю, тут дякувати не треба, але говорити про те, що ми розуміємо, що це так само наша задача і наша зона відповідальності, щоб там було все, що необхідно. І ми для цього робимо максимум, скільки можемо, робимо.
Повертаємось до сенсів Запоріжжя. “Європейський проспект” – насправді така проста історія, але дуже дієва. Запоріжжя – прекрасне місто. І наш проспект, який мав назву Леніна, зараз він проспект Соборний, – це велика архітектурна спадщина, великий архітектурний ансамбль, він є історичною пам’яткою архітектури, будинки побудовані, починаючи з 1951 року, вони дуже гарні. І щось в нашому місті колись пішло не так, тому що в нас почали з’являтися кондиціонери, балкони, рекламні вивіски, оце все, що просто закриває і вбиває цей культурний ансамбль. Плюс велика просто навала, я вважаю, цих тимчасових споруд, так названих МАФів. Можливо, для якогось малого бізнесу це окей – зробити з недорогих матеріалів, сколотити цю будку, поставити, продавати якісь дуже неякісні товари, але вони будуть «ходові». Гроші – готівка. Окей. Але для міста, в контексті загальної концепції, це не гарно. І ми зараз що робимо. Ми прибираємо все зайве, що можна прибрати. Ми визначаємо відповідну зону на проспекті, де просто тотальний мораторій на встановлення будь-яких тимчасових споруд. От не можна там ніяк. Це прибирання всіх вивісок, це прибирання незрозумілої реклами. Причому, що все було вже розроблено, вимоги дуже детально прописані: до таблички, до вивіски, як має виглядати лавочка, як має виглядати смітник, яким має бути фасад, все це є. Просто його ніхто не виконує. Тобто наша задача тут навіть не вкладати якийсь ресурс, а максимально прискіпливо дивитися, щоб це виконувалось.
Ветеранська політика. Безумовно, у нас великий запит і великий виклик, я б так сказала, тому що треба працювати не лише з військовослужбовцями, які повертаються і які демобілізовані, а треба працювати з родинами, які дуже часто опиняються, на жаль, в скрутному становищі. Тому що, окрім загиблих героїв, захисників та захисниць, є родини, які вимушені стикатися з проблемами, до прикладу, статусу “військовослужбовець, який зник безвісти за особливих обставин”. І це також допомога, і з цими людьми треба працювати. Єдине, що хотілося б від держави підтримки, щоб в нас була якась єдина ветеранська політика, тому що всі міста починають щось робити. Не розуміємо, що саме нам треба і як це все зібрати в цей пазл, але робити треба.
І третє – “Запорізький культурний код”. Наша задача – зробити це популярним.
Можливо, ви не знаєте, але Запоріжжя – перше місто, яке провело тотальну реформу всіх бібліотек. Наші бібліотеки – це такі coworkingи для дітей і дорослих. У нас, наприклад, немає зараз системи, яка була при Радянському Союзі, що має бути окремо система дорослих бібліотек, окремо дитячих. Я пам’ятаю дитячу бібліотеку, в яку я ходила, коли навчалася в школі, це ж був жах-жахливий. Це було якесь страшне підвальне приміщення, де стояли запилені полиці, якісь старі стільці, і сиділа зла така бабулька, яка просто ненавиділа тих дітей. Зараз… от погугліть, я не хочу нахвалювати …
Про реформу бібліотек і прощання з радянщиною
РОМАН
Тобто жодної бібліотеки в радянському стилі немає?
РЕГІНА
Немає.
РОМАН
Вікторе, їдемо в Запоріжжя, перевіримо?
ВІКТОР
Їдемо. Я навіть бачив недавно.
РЕГІНА
Це найкраще місце, просто.. І в нас відкрилась нова буквально на початку червня.
ВІКТОР
Я навіть знаю чому це. Тому що як тільки я …
РОМАН
Ви реформували?
ВІКТОР
Ні, не я реформував. Як тільки я дивлюся профіль Регіни, бачу: вона завжди з книжкою. Фантастично, я просто не знаю …
РЕГІНА
Але я ще зауважу, що, окрім бібліотеки, це приміщення використовується як мистецька школа, плюс є місця, де проводять заходи для дітей. Соціалізація дуже важлива. І для дітей молодшого дошкільного віку в нас є ліпка, малювання, курси англійської, якісь додаткові заходи. Все це безкоштовно.
ВІКТОР
За кошти місцевого бюджету?
РЕГІНА
Звісно. І кожний район має отаку локацію, де навіть в умовах воєнного стану можна взяти дитину за руку, привести і сказати: дивись, гарне приміщення, новий бібліотечний фонд, гарні книжки. Мій син туди ходить, тому що я просто вже втомилася купляти йому книжки, і кажу…
ВІКТОР
…йди в бібліотеку.
РЕГІНА
Так! Йди в бібліотеку.
РОМАН
Користуйся благами.
РЕГІНА
Так! Серйозно.
ВІКТОР
Жарти-жартами, але от я сьогодні йшов на роботу, поруч з нами є міська бібліотека, і бачу дуже часто – стоїть такий трикутничок з книжками…
РЕГІНА
Буккросінг, так-так.
ВІКТОР
.. і думаю: бібліотечна сфера розвивається, і це дуже класно, що діти читають, дорослі читають, що вони мають місце, де не тільки побути, але, можливо, трішки переключитися від …
РЕГІНА
Так, переключитися.
ВІКТОР
…від поточної ситуації, яка нас всіх навколо оточує.
РЕГІНА
У нас, до речі, вибачте, зараз ще похвалюсь, останній раз, у Запоріжжі є єдина інклюзивна бібліотека, де зроблено відповідний доступ для людей, які пересуваються на кріслі колісному, відповідні вбиральні. Тому welcome.
РОМАН
А генератори також є?
РЕГІНА
Сто відсотків. Генераторами ми забезпечені вже, ми готувались. Тут питання в пальному, завжди у всіх.
Про «Запорізький культурний код». У нас є в Запоріжжі є дві проблеми, мені здається. Перша …
РОМАН
Дороги?
РЕГІНА
Дороги – це не проблема Запоріжжя, це проблема України. Перша – нас дуже часто порівнюють з Дніпром. Цього не можна робити, тому що там є історичні підстави. Знаєте, як не можна порівнювати Україну з Польщею. І друге. Всі кажуть, Запоріжжя – недолюблене місто. На що я кажу: а що ви знаєте про Запоріжжя? Щоб щось полюбити, треба щось про це знати, ну, правда, щось пробувати. Тобто, щоб полюбити літати на аероплані, треба навчитись. Або щоб з людиною якісь стосунки побудувати, треба її пізнати. Тому у нас у Запоріжжі з початку воєнного стану і далі ми продовжуємо цю круту традицію – плакати воєнного часу. Вийшла ж крутезна книжка, яку виграв наш департамент культури за кошти міжнародного гранту. У Вашингтоні було представлення цієї книжки, де там наші круті ілюстратори: Тітов, оці всі. Це все було у нас у місті. І це була така віддушина, коли ти йдеш, тут сирени, ракети, а в тебе там…
ВІКТОР
…мистецтво.
РЕГІНА
Так! Мистецтво. Зрозуміле. Прямо на вулиці, до якого можна доторкнутися.
Все, що пов’язане з історією. У нас є крафтові музеї, у нас постійно проходять безкоштовні екскурсії. Тобто багато чого. У нас ж є стара частина міста, старий Олександрівськ. У нас є верхня Хортиця, де жили меноніти.
ВІКТОР
Острів Хортиця.
РЕГІНА
Є сама Хортиця, беззаперечно. Це вже історична перлина, унікальне місце в усій Європі, не те що в Україні. Тобто багато чого, про що треба говорити, що треба людям розповідати, щоб вони були горді тим, що вони тут живуть, що це велике щастя тут бути і пишатися тим, що ти живеш в Запоріжжі, можеш продовжувати жити в Запоріжжі, родити і ростити своїх дітей тут. І хочеться подолати оцю історію про нелюбов до свого міста, але водночас сказати: люди, ми разом маємо зробити так, щоб ви це місто полюбили. Це наша з вами задача. Не моя, не депутатів, не керівника департаменту. Тому що кондиціонери ставите ж ви на пам’ятках архітектури.
ВІКТОР
Смітите ви.
РЕГІНА
МАФи хочете ставити ви. Це ж ви, це ж не я. І не депутати, і не хтось там. Це ваше, ви це робите. Податки до бюджету не хочете платити ви.
РОМАН
А потім скаржаться, що не вистачає грошей.
РЕГІНА
Так. Давайте разом.
У нас була остання історія. Ми долучалися до UA Animal. Є така велика організація. Вони проводили у нас толоку на Хортиці. Я коли побачила ці масштаби, думаю, це подібно до екологічної катастрофи. Хортиця, спала вода, і там чи десь на пляжі були якісь ці смітники, чи що то було, я не знаю, але все це сміття… кількість пляшок пластикових – там їх десятки тисяч. Плюс спала вода, його прибило до іншого берега. Поки воно там все лежало, там вже повиростали камиші, трава. І треба було все це прибирати. Причому, що зона відповідальності острова Хортиця – це державний заповідник. Міська рада до того особливо не дотична. Але я вважаю, що якщо ти хочеш щось зробити хороше – йди і роби, незалежно від посади. Ми поїхали поприбирали. Я приїхала, зібрала нараду із заступниками. Кажу: дивіться, ми з вами їдемо на суботник. Тому готуйтесь, ми поїдемо прибирати пляшки на Хортиці. Вони “дуже зраділи”.
ВІКТОР
Вони були “дуже задоволені”.
РЕГІНА
Дуже… Я бачила “щастя” в їх очах.
ВІКТОР
Це правильна історія.
РЕГІНА
Це дуже правильна історія, тому що треба. Причому це треба робити системно. І дякую громадським організаціям, які порушують це питання. Хотілося б, щоб люди навчилися самоорганізовуватися. Це, знаєте, як історія про ОСББ. Якщо люди, які живуть в одному будинку, не можуть організуватися і вирішити, який буде тариф, то дуже складно очікувати, що вони організуються по якомусь іншому більш глобальному питанню. Але хотілося б.
А ще ж про бібліотеки, що не сказала. Безплатно ж все! Тобто книжка на 45 днів – безкоштовно. Оновлений бібліотечний фонд. Тобто хоч ви підете в книгарню «Сенс», «Наш формат», кудись ще, – там всі ці книжки, будь ласка. Тільки в «Сенсі» ви купите за 450 гривень, прочитаєте і покладете на полицю, а в Запоріжжі ви прочитаєте її безплатно.
ВІКТОР
Пішов, взяв іншу.
РЕГІНА
Так, взяв іншу. Причому дуже хороші. Ви ж знаєте, я поганих книжок не раджу.
ВІКТОР
Так, я точно знаю. Постійно дивуюся, і захоплююсь. От скільки ти за цей рік книжок прочитала?
РЕГІНА
Дивіться, за той, я рахувала, було 45. Цього року буде набагато менше, на жаль.
ВІКТОР
Посада обмежує?
РЕГІНА
Так.
РОМАН
Це достатньо.
Як змінилося життя міста без військового ПДФО
РОМАН
Оскільки в нас подкаст «Бюджетні розмови», не можу не поставити ще одне питання про бюджет. Ви його вже зачепили на початку. Моє улюблене – це військове ПДФО. Є в мене така звичка – ходжу питаю по громадах, як це вплинуло. От і вас хочу спитати.
Ви зазначили, що це значно вплинуло на надходження і порізало видатки, коли його забрали минулого року. Які саме видатки порізало чи обмежило? І якшо слухати Мінфін, вони говорять: друзі, дивіться, беремо 2021 рік, беремо 2023 рік. І я от спеціально також, як і більшість людей, можу зайти на сайт «Відкритий бюджет» і подивитися, скільки по факту було в 2021 році, і скільки заплановано на 2023 рік. І, в принципі, ця цифра є більшою. Тому мені цікаво, чому такі причини? Можливо, ви поясните.
РЕГІНА
Скажу так, що нас ця історія зачепила дуже сильно. Якщо ми подивимося, до прикладу, наш бюджет 2021-го року і 2023-го, навіть без ПДФО військових, то він плюс-мінус однаковий, ну там на рівні 8 мільярдів, грубо кажучи. Але давайте подивимося на ціни. Це так само, як взяти 6 тис. гривень мінімальну заробітну плату і сказати: давайте повернемось у 2021 рік і згадаємо, скільки ви могли купити на 6 тис. гривень і скільки ви можете купити у 2023 році на 6 тис. гривень. У місцевому самоврядуванні все так само. Цей рік – це перший рік, де у нас при формуванні бюджету не було закладено бюджету розвитку взагалі. У нас були задотовані комунальні підприємства зарплатою, деякі – на 6 місяців, деякі – на 9 місяців. Я дуже добре пам’ятаю, коли нам Віктор розказував про бюджет, що теоретично комунальні підприємства – це такі ж суб’єкти господарювання, які мають приносити гроші. Вони надають послугу населенню, приносять гроші і кажуть: бачите, ми окрім того, що самі себе забезпечуємо, вдягаємо, годуємо, ми ще й для міста заробили. То в нас історія з комунальними підприємствами просто критична. Вони всі дотаційні, вони не мають коштів навіть на зарплату. Ми вже не кажемо на паливно-мастильні матеріали, на розвиток, на ремонти, на обладнання, на техніку. Про це взагалі не йдеться.
РОМАН
І це все дофінансовується з місцевих бюджетів.
РЕГІНА
Безумовно. Плюс з місцевого бюджету дофінансовується заробітна плата лікарям, які є в комунальних некомерційних підприємствах, які не спроможні з НСЗУ укласти таку кількість пакетів, яка б забезпечувала їм нормальне функціонування. Дотація з місцевого бюджету. Те саме стосується освіти. Чому почали у 2023 році говорити: ви закриваєте лікарні. Ми не закривали, ми оптимізували. Ми до однієї потужної лікарні приєднювали додатково і казали: дивіться, тут буде більше грошей від НСЗУ, ви будете спроможні…
ВІКТОР
…більше пакетів взяти.
РЕГІНА
Звісно. Ви будете більш спроможні конкурувати, ви ж розумієте, що це круто буде. Вже трошки втихли, але тим не менш.
Це складно, я скажу так. Тому що плюс-мінус один і той самий рівень бюджету, ми про розвиток не говоримо. От все, що у нас про розвиток, – велика подяка міжнародним партнерам, організаціям, донорам. Все, що нове, купується: нова техніка, якесь обладнання, якась допомога, якісь ремонти, якісь нові проєкти… До речі, UNICEF – 11 укриттів у школах за їх кошти. USAID з початку повномасштабного вторгнення – на більше 90 млн грн саме запорізькій громаді.
ВІКТОР
Тобто це ж не гроші, це якісь техніка, обладнання.
РЕГІНА
Так-так, це не гроші. І, Богу дякуючи, нехай! Не треба грошей, щоб не казали, що ми там щось вкрали, не таке купили або купили по завищених цінах. Не треба. От дуже прошу. Хоча потреба ця все одно залишається. Тобто купляємо, тут забезпечуємо. Ти приїжджаєш на якесь підприємство. У нас, наприклад, спеціалізоване комунальне підприємство «Кобра». Кажуть: слухайте, купіть нам машину. Я бачу, що в них машина 2001 року, вона вже крива, коса, це теж треба. А ми їм привезли форму і каски. Я бачу цих водіїв, вони думають: та нашо нам ті каски, привезіть нам машину. І ти шукаєш, починаєш всім казати: нам треба машину. Тобто потреб дуже багато.
Складно, тому що ми не заробляємо ні на чому. У нас історія про соціальну функцію. Транспорт комунальний – це ж біда. Розкажу дуже коротко, наскільки це можливо, «Запоріжжя електротранс» минулого року нам обійшовся в 700 млн гривень.
ВІКТОР
Це дотація?
Чому скасували безкоштовний проїзд у громадському транспорті
РЕГІНА
Так. Пояснюю чому. З початку повномасштабного вторгнення було прийнято рішення попередньою владою (і я його не критикую, я не кажу, що воно неправильне) про безоплатний проїзд в «Електротрансі». Це окей. Люди в паніці. Слухайте, на вулиці війна, літають ракети. Це крок. Але ж 2022 рік, повністю 2023 рік, в нас вже лежить готовий регуляторний акт, де ми говоримо: давайте по 10 грн нехай буде. У Львові 20 гривень на тролейбусі покататись, а у нас безплатно. А люди ще досі живуть в тій парадигмі, що є щось безплатне. Немає безкоштовного нічого, за все хтось щось платить.
ВІКТОР
І якщо 700 млн грн ідуть на це підприємство, значить 700 млн не пішли на школу, медицину, укриття і тому подібне.
РЕГІНА
Так, звісно! Стан автомобілів, стан цих одиниць, чесно кажучи, дуже потребує ремонту, потребує оновлення. У нас у Запоріжжі почали в 2016 році цю історію про нові великі автобуси. Це реально круто. Якщо вибрати малесеньку маршрутку або великий муніципальний автобус… Так, він їде повільніше, але ти туди можеш зайти з велосипедом, з візочком, там працює кондиціонер. У нас зараз великий маршрут, з одного району до іншого, це десь в середньому 12-14 км, проїзд коштує 10 гривень. Ми скасували цю історію, сказали: дивіться, 10 грн всюди: автобуси, трамваї, тролейбуси. Весь муніципальний транспорт – 10 гривень. Причому, безумовно, 10 гривень – це не економічно обґрунтований тариф, давайте чесно. Економічно обґрунтований тариф – це 26-34 гривні. Я була в Берліні перший раз за все своє життя, проїзд в автобусі – скільки? 3,5 євро. І ти їдеш і думаєш: я б каталась на ці гроші в Запоріжжі два місяці.
ВІКТОР
Я б пішки походив.
РЕГІНА
Ну не 2 місяці, але… І мені здається, що люди готові платити нормальну ціну за послугу, якщо вона буде якісна.
РОМАН
Так, 100%. І вони бачать, за що.
РЕГІНА
Вони готові. Я сама тривалий час їздила на цьому громадському транспорті, я завжди казала: ці маршрутки – це знущання над людською гідністю просто. От ти можеш прийти на зупинку красиво вдітий, взутий, напаханий. Ти туди заходиш – і тобі просто не хочеться вже…
ВІКТОР
І ти виходиш як після масажу.
РЕГІНА
Справа навіть не в тому. Я їздила вже депутаткою. У нас були маршрутки, в яких оці сидіння були просто вигризані, там просто дошка одна, там нема на чому сидіти. І треба було казати: фотографуйте, подавайте скарги. Хоча так само для приватних перевізників, які возять туди за 12 грн, це теж не економічно обґрунтований тариф. Плюс, безумовно, ми розуміємо, що воєнний стан, мобілізація, вони всі не в захваті. Кількість транспорту на маршрутах зменшилась. І ми це також побачили. Соціальний вибух. Бо люди стоять в чергах, не можуть поїхати, не можуть приїхати. І вони так само виживають. Зараз не хочеться їх прям дуже сварити, але вони мають виконувати свою функцію. Ми зараз боремось активно за безготівкову оплату. У нас всюди вже запущена відповідна кількість трамваїв, тролейбусів, будь ласочка, давайте, щоб все було гарно. До речі, як тільки ми повернули платний проїзд, «Запоріжжя Електротранс» доповіло, що буквально за перший місяць плюс 6 мільйонів гривень. 6 мільйонів гривень – це можливість повністю зробити реконструкцію старого трамвая і видати гарну “цукерочку”. При тому, що плюс нашого підприємства, «Запоріжжя Електротранс», що вони спроможні робити це самі. Вони кажуть: дивіться, своїми силами це буде чотири, якщо ми підемо до львівських підрядників, це буде шість з половиною. Ми самі за зарплату готові, тому що в нас є обладнання, у нас все є, ми будемо це робити.
ВІКТОР
І кошти залишаються в місті.
РЕГІНА
Звісно, в місті. Це зарплати, їхні премії, так-так.
Тому хотілося просто, щоб ми повернулися… От місцеве самоврядування. Ми розуміємо, що навіть в умовах війни перше завдання місцевого самоврядування – забезпечити населення мінімальним набором соціальних послуг. Інфраструктура, лікарні, школи, дороги, парки, благоустрій, просто жити побутовим життям. У міських громадах не завжди є ресурс на те, щоб справлятися з цими задачами, вже не кажучи про те, щоб заробляти на якихось активах. Хоча хочеться, і ми для цього робимо максимально. Прозоро всі аукціони, все, що треба, кажемо на кожній нараді: роздавайте, прозоро, чітко, якщо люди хочуть щось купити, будь ласка, хай купляють. Ми ж Леніна пам’ятник продаємо, ніхто не купляє, до речі. Зробіть рекламу, щоб Леніна в нас купили.
Продається найбільший бронзовий Ленін
ВІКТОР
Продається пам’ятникЛленіну.
РЕГІНА
19 тонн бронзи. Найбільша скульптура в Україні.
ВІКТОР
19 тонн. Колеги, кому потрібна бронза, купуйте пам’ятник Леніна.
РЕГІНА
Будь ласка. Ми виставили на торги, він лежав у нас, його демонтували в 2016 році. Він 8 років пролежав на одному з комунальних підприємств. Я кажу: а чого він лежить?
ВІКТОР
А в яку ціну зараз бронза?
РОМАН
Нікому ленін просто не потрібен.
РЕГІНА
На жаль.
ВІКТОР
На щастя. Нехай на бронзу забирають, переплавлять.
РЕГІНА
Так хай, ми ж не проти. От ми вийшли на торги з балансовою вартістю 10 з чимось мільйонів гривень. Не купили. Довелося понизити ціну.
ВІКТОР
Балувані.
ВІКТОР
600 гривень – 1 кг бронзи. А скільки там?
РЕГІНА
19 тонн.
ВІКТОР
19 тонн… скільки це…
РЕГІНА
Так, помножити. Боже, мені аж самій цікаво. Але ж ми продаємо не як вартість лому. Ми ж продаємо в контексті, як це…
ВІКТОР
А його можна буде переплавати?
РЕГІНА
Ансамблю. Та що хочете, те з ним і робіть.
ВІКТОР
11 400 000 грн.
РЕГІНА
Супер.
РОМАН
На цій позитивній ноті дуже дякую вам за ваш час і участь. Було дуже цікаво, доступно. Я особисто навіть на хвилинку перенісся в Запоріжжя. В мене є тепер подвійна мотивація з Віктором поїхати по бібліотеках подивитися і парки поприбирати. Тому ще раз вам дякую. Сподіваюсь, ми з вами обов’язково зустрінемся – якщо не в Києві, то в Запоріжжі.
РЕГІНА
Будемо чекати.
РОМАН
І запишемо ще випуск. Вікторе, дякую тобі за дискусію, за лайки, підписку, як завжди. І за час. І, звичайно, не можна не згадати наших військовослужбовців, які дають нам змогу записувати такі цікаві подкасти для наших глядачів. Дякую вам! Слава Україні!
РЕГІНА
Героям Слава!
ВІКТОР
Героям Слава! Дякую Вам за час та цікаву розмову, і, звичайно, дякую захисникам і захисницям за те, що можемо дихати в вільній країні.
РЕГІНА
Я теж хочу подякувати, беззаперечно, по-перше, Віктору. Ми з 2021 року товаришуємо. Вдячна за ті знання, тому що вони дуже важливі, і за спілкування, і вдячна вам за цю історію про «Бюджетні розмови». Таким чином ми простими словами пояснюємо, що відбувається в країні, що відбувається в місцевому самоврядуванні і як кожна людина в цій країні може на ці процеси впливати. Дякую, було дуже приємно.
РОМАН
До зустрічі.
РЕГІНА
До зустрічі.